(Не)Проводьте конкурси на дизайн

Пост навіяно черговим голосуванням вже Полтавської САД за запропоновані варіанти дизайну знаків на в’їзді у місто. Але за останні роки таких прикладів можна назбирати безліч: від вибору логотипів міст до вибору ліврей поліцейських машин. І кожен раз можна побачити схожу картину: запускається голосування, починається шквал критики у соцмережах, голосування або припиняється або завершується, але і організатори і коментатори вважають іншу сторону мудаками, які нічого не розуміють, а у публічному просторі з’являється не завжди гарний дизайн.

❗️Увага! Нове голосування!✅На цей раз пропонуємо всім долучитися до вибору інформаційного панно, який ми незабаром…

Опубліковано Агентство місцевих доріг Полтавської області Пʼятниця, 21 серпня 2020 р.
Агентство місцевих доріг Полтавської області проводить голосування за варіант дизайну знаку на в’їзду у Полтаву

Тому я хочу поміркувати, чому проводити такі конкурси і голосування – це помилка і не треба так робити. А якщо і робити, то правильно.

Як виникає проблема

Зазвичай такі скандали виникають у проектах, які пов’язані з публічним і спільним простором. Найчастіше це стосується логотипів та брендів міст, дизайну будь-яких міських проектів, іноді – архітектури.

Організовують такі події зазвичай комунальні структури або обрані громадою відповідальні, наприклад, мери. І зрозуміло, що вони мають відповідати перед громадою, для якої працюють. Тому у розвинених містах існують механізми партисипації і залучення громадськості під час створення громадських проектів. У нас це громадські слухання, на яких представляють проект чи ініціативу і обговорюють плюси, мінуси та підводні камені. Після чого проект має ставати кращим і допомагати різним групам людей. 

Такі слухання потрібно організовувати та модерувати, це потребує ресурсів і це складно. З розповсюдженням інтернету і соцмереж здається, що залучати людей до обговорення стало простіше. І, здається, це шлях до тієї прямої демократії, як під час виборів у парламент.

Здається, все має бути добре. Але чому ж організатори стикаються з критикою і що організатори голосувань роблять не так? 

  • У таких конкурсах і голосуваннях мова йде про публічний простір, яким користуватимуться всі. Це не бар чи ресторан, в якому якщо щось не подобається, то в інший раз ви просто не прийдете і не проголосуєте гривнею. Але між громадою та відповідальними немає такого прямого ланцюжка впливу, а люди хочуть брати участь у житті свого міста, і якщо їм дають такий механізм, вони їм користуються.
  • У людей не питають їхні потреби, а ставлять перед фактом: ось ми придумали таке. Логічним буде обурення, коли людей не спитали до того, як щось робити.
  • Недостатня комунікація про завдання, яке потрібно було розв’язати, і на чому базуються всі запропоновані рішення. А якщо люди не розуміють задачу, то не сприймають рішення.
  • Часто невідомо, хто автор проекту. Невідомо, хто створював варіанти дизайну і у кого можна поставити всі питання, чому зроблено саме так.
  • Голосування — це перекладання відповідальності за ухвалені рішення на «умовну більшість». Якщо більшість обрала, то маємо це прийняти і з цим жити. Зазвичай така логіка виникає, коли відповідальна особа не може або боїться ухвалити рішення, яке може комусь не сподобатись, і це буде нести якийсь «політичний» ризик. 
  • Голосування за дизайн не працює. В оцінюванні дизайну зазвичай немає чітких критеріїв оцінки, щоб можна було порахувати, що один варіант краще іншого на 18%. Найбільш професіональну оцінку дизайн-рішенням можуть дати професіонали зі сфери, які розуміють конекст: якість шрифтів можуть найкраще оцінити шрифтові дизайнери, бренд — дизайнери, які розуміються на створенні брендів, тощо.

Тому в купі варіант з винесенням на голосування громадою за варіанти дизайну — невдале рішення і результати будуть далекими від найкращих, бо люди обиратимуть знайоме і зрозуміле.

Під час запуску патрульної поліції e 2015 році МВС вирішило провести конкурс на дизайн ліврей і збирало пропозиції від будь-кого. Потім самі обрали кілька варіантів, підредагували, обклеїли кілька машин, поставили їх на Майдані та розмістили біля них урни. Кожен перехожий міг проголосувати за один з варіантів, так і обрали врешті решт дизайн. У відповідь на такий підхід різні дизайнери викладали свої варіанти у соцмережах. І ці варіанти, на мою думку, були більш продуманими і помітними, яскравими.

Обраний варіант

МВД разрабатывает дизайн оформления оперативного автомобиля для новой патрульной полиции, которая сейчас формируется…

Опубліковано Arsen Avakov Четвер, 5 березня 2015 р.
Новина у фейсбуці
Голосування на Майдані

Альтернативні варіанти від Ігоря Скляревського та Антона Жукова.

Як тоді робити міські проекти

Замовити роботу

Найпростіший шлях — замовляти роботу з дизайну у професіоналів. При цьому краще робити роботу відкрито, щоб і виконавцям і відповідальним не було соромно поставити підпис під роботою, а люди могли спитати авторів про все, що їм незрозуміло.

Провести відкритий конкурс

Інший і довгий шлях — провести відкритий конкурс. При цьому треба займатись його організацією та створити умови, в яких професіоналам буде цікаво взяти участь. Як би по-снобськи не звучало, але професіоналам завжди є чим зайнятись, вони завжди зайняті роботою. Логотипи на фрілансі за 500 гривень можна робити, але чи будуть вони гарними? Зазвичай ні, бо у них не вкладатимуть багато інтелектуальної роботи. Також для конкурсів потрібно створювати журі з професіоналів, які можуть оцінити роботи в реальному  контексті. 

Тому конкурси можуть найбільше підходити для створення дуже довготривалих проектів, на роки, як наприклад архітектура будівель чи публічних просторів.

Існує ще альтернативний варіант — конкурс портфоліо. Коли оголошується намір співпрацювати з професіоналами, вони надсилають своє портфоліо і організатор обирає, хто може якнайкраще підійти для вирішення задачі.

Комунікувати

У будь-якому з варіантів важливою також є комунікація про сам проект. Варто комунікувати ще до початку будь-яких робіт, так можна привернути увагу спеціалістів та громади до проекту. Під час роботи важливо комунікувати про ухвалені рішення та дати можливість зворотного зв’язку. Частіше комунікувати — краще.

Пам’ятка, як працювати зі зворотнім зв’язком.

  • Поважати людей. Люди у більшості не злі і не хочуть зробити боляче, навіть коли пишуть дурню, це не привід їх зневажати.
  • Шукати раціональне зерно у висловах. У нас немає культури зворотнього зв’язку: люди по-різному формулюють думки, часто не чітко.
  • Задавати відкриті питання, які починаються зі слів: «що», «як», «який», «скільки» та «чому», щоб дізнатись розгорнуту відповідь.
  • Не зважати на неаргументовану критику. Так само, як і на неаргументовану підтримку.

Що робити, якщо бюджету немає

Авжеж проводити таку велику роботу потребує ресурсів та бюджету, тому часто можна почути, що їх немає. І здається, що ніяк інакше робити неможливо: або своїми силами, або платити великі кошти.

Нормально і безкоштовно теж можна зробити, якщо захотіти:

  • Пошукати нормальних дизайнерів чи агенції та попросити їх про допомогу. Наприклад, можна згадати брендинг київського зоопарку від Fedoriv, або Ukraine Now та NAMU від Банди. Великим агенціям іноді може бути цікаво.
  • Знайти донорів чи зібрати бюджет спільнокоштом, залучити волонтерів та забезпечити впровадження зробленого. Багато людей насправді раді допомогти.
  • Звернутись у школу дизайну і зробити роботу, як студентський проект. Яскравий приклад —  школа Projector, в якій студенти розробили нову айдентику для Музею Ханенків та Молодого театру.

У підсумку

Не проводьте конкурси з голосуванням в інтернеті. Створюйте разом з професіоналами гарний дизайн та беріть відповідальність за результат. І пам’ятайте: оточення формує свідомість.

Навігація. Що це і як працює

Для початку треба розібратись з термінами. Навігація в англійській мові зветься «wayfinding», тобто знаходження шляху. І таке значення краще показує суть — допомогти людині пройти вірним шляхом до цілі.

Якщо у Пінтересті пошукати за словом wayfinding, то можна побачити багато всякої краси.

Read More

Скрипти для транслітерації

Під час створення адресних покажчиків ми шукали транслітерацію, яка найкраще вирішувала б задачу передачі звучання назви (нащо транслітерація, ми писали в окремому пості). Від офіціійної паспортної транслітерації відрізняється спрощеною літерою «щ» — «sch», а також усуненим дублюванням у «iie» та «iia», а «ьо» транслітерується як «io».

Read More

Псевдоактивні фасади

Вулиці, що запрошують людей відкривати місто, дають відчуття оживленості, доглянутості і змістовності міського простору. Через фасади будівель ми здебільшого бачимо, чуємо і взаємодіємо з містом. Інтерес до урбанізованого простору багато в чому залежить від відкритих, живих і наповнених сенсами фасадів.

Оскільки ми біологічно схильні бути в місцях, де присутня певна складність, то однотонні, монолітні і неінформативні фасади породжують смуток і шкодять нашому гарному самопочуттю.

Колін Еллард

Read More

За дизайн у місті

Це буде серія постів про дизайн у містах і як його можна покращувати. Для початку хочеться розповісти про сам підхід до дизайну.

Підхід до дизайну у місті зараз

Можна було б написати про різні кола пекла, через які доводиться проходити при створенні міського проекту. Але простіше сказати, що зараз підходу немає. Лише окремі задачі, які виникають перед важливими подіями, і які всі біжать швидко виконати до дати.

Read More

Переверстка #1. Розклад експресу до аеропорту Бориспіль

Запускаємо нову рубрику, в якій переписуємо і переверстуємо ненайкращу (на наш погляд) комунікацію в місті.

Перший претендент — розклад нового експресу до аеропорту Бориспіль, який з’явився на вокзалі.

Read More

Перевірка дизайну на доступність

У своїй роботі ми завжди дотримуємось принципів універсального дизайну, основний з яких — рівність та доступність використання. Тому у цій статі опишемо, як можна перевіряти дизайн та кольори на доступність для людей із порушенням зору.

Read More

Пішохідна навігація. За лаштунками проекту

«Чого ви носитесь з тією навігацією як з писаною торбою? Чи в місті проблем більше немає? Он затори всюди, в університетських аудиторіях холодно, ще й епідемія кору!». Гадаємо, багато з тих, хто дізнається про «Агентів змін», ставить собі такі запитання.

Ми дозволимо собі відповідсти словами Джанет Садік-Хан, що була комісаром Департаменту транспорту Нью-Йорка, де досягла неабияких успіхів у перетворенні вулиць мегаполісу на безпечніші, зручніші та ефективніші. А ще й написала книгу «Битва за міста».

«Сквери стають для пішоходів новими пунктами призначення, але без продуманої системи вуличних знаків і покажчиків такі привабливі місця можуть залишитися не розвіданими жителями і в стороні від їхніх піших маршрутів. У той час як вулиці рясніють табличками з їхніми назвами, дорожніми знаками для водіїв і вказівниками парковок, в багатьох містах покажчики і стрілки для пішоходів практично відсутні як явище. Але ж і людям, що пересуваються містом «на своїх двох», потрібно в ньому якось орієнтуватися, і для пішоходів також повинна бути певна інфраструктура. А так виходить, що містяни знають у своїх мікрорайонах всі входи і виходи, але тримають ці знання при собі, ніби якусь соромітну таємницю, а варто їм вийти за декілька кварталів від місця проживання і від звичних маршрутів, як вони губляться і починають блукати, ніби в тумані. <…> Тут йдеться навіть не просто про зручність для пішоходів, але ще і про нагальну економічну потребу міст. Якщо міська влада не здатна зробити настільки елементарну річ, як допомогти пішоходам (в тому числі й приїжджим) орієнтуватися на місцевості, то вони тим самим втрачають прекрасну можливість для підвищення інтенсивності пішохідного руху, який тільки і сприяє розвитку туристичного бізнесу і роздрібній торгівлі.»

Минулої осені ми розробили концепцію пішохідної навігації для Києва та стоврили відповідні дизайн-макети для пілотного проекту на Контрактовій площі. А у цьому відео ми розповідаємо, що відбувалося за лаштунками проекту: чому ми вирішили цим зайнятись, як розроблялись та ухвалювались рішення, хто брав участь.

Звісно, ми хочемо, щоб нова навігація впроваджувалась у місті, а не лишилась концептом у вигляді графічних файлів. Тому будемо раді будь-яким пропозиціям щодо співпраці у впровадженні нової пішохідної навігації в Києві: info@a3.kyiv.ua

Vulytsia vs Street

Давайте спокійно обговоримо проблему vulytsia vs. street.

Для цього обговорення потрібно дотриматись однієї простої умови: припустіть хоча б невелику вирогідність того, що ваш опонент правий (ми зі свого боку припускаємо, що помиляємось). Якщо хтось цього не припускає — для нього/неї це релігійне питання, а ми з сектантами не сперечаємося, бо це непродуктивно.

Результат цієї запеклої боротьби

Новий інтерфейс автоматів поповнення карток метро

Напевно, в усьому Києві не знайдеться людини, що користується безконтактною карткою метро та, водночас, не відчуває ненависті до автоматів поповнення цих карток. Хто з нас не забував вдруге натиснути на кнопку «сплатити», а потім не був покараний за це підступним турнікетом? Де б ми не розповідали про наші проекти для київського метро, нас щоразу запитують, коли ми доберемося до автоматів. Ми ініціювали процес редизайну інтерфейсу приблизно рік тому, але задача постійно змінювалась, і впровадження нового рішення відкладалось. Нарешті, і в кінці цього тунелю ніби бачимо світло: подивіться, що в нас вийшло і надайте нам зворотній зв’язок, аби ми спільно зробили продукт, максимально зручний у користуванні для всіх.

Головний екран інтерфейсу

Головний екран інтерфейсу

Про інтерфейс