(Не)Проводьте конкурси на дизайн

Пост навіяно черговим голосуванням вже Полтавської САД за запропоновані варіанти дизайну знаків на в’їзді у місто. Але за останні роки таких прикладів можна назбирати безліч: від вибору логотипів міст до вибору ліврей поліцейських машин. І кожен раз можна побачити схожу картину: запускається голосування, починається шквал критики у соцмережах, голосування або припиняється або завершується, але і організатори і коментатори вважають іншу сторону мудаками, які нічого не розуміють, а у публічному просторі з’являється не завжди гарний дизайн.

❗️Увага! Нове голосування!✅На цей раз пропонуємо всім долучитися до вибору інформаційного панно, який ми незабаром…

Опубліковано Агентство місцевих доріг Полтавської області Пʼятниця, 21 серпня 2020 р.
Агентство місцевих доріг Полтавської області проводить голосування за варіант дизайну знаку на в’їзду у Полтаву

Тому я хочу поміркувати, чому проводити такі конкурси і голосування – це помилка і не треба так робити. А якщо і робити, то правильно.

Як виникає проблема

Зазвичай такі скандали виникають у проектах, які пов’язані з публічним і спільним простором. Найчастіше це стосується логотипів та брендів міст, дизайну будь-яких міських проектів, іноді – архітектури.

Організовують такі події зазвичай комунальні структури або обрані громадою відповідальні, наприклад, мери. І зрозуміло, що вони мають відповідати перед громадою, для якої працюють. Тому у розвинених містах існують механізми партисипації і залучення громадськості під час створення громадських проектів. У нас це громадські слухання, на яких представляють проект чи ініціативу і обговорюють плюси, мінуси та підводні камені. Після чого проект має ставати кращим і допомагати різним групам людей. 

Такі слухання потрібно організовувати та модерувати, це потребує ресурсів і це складно. З розповсюдженням інтернету і соцмереж здається, що залучати людей до обговорення стало простіше. І, здається, це шлях до тієї прямої демократії, як під час виборів у парламент.

Здається, все має бути добре. Але чому ж організатори стикаються з критикою і що організатори голосувань роблять не так? 

  • У таких конкурсах і голосуваннях мова йде про публічний простір, яким користуватимуться всі. Це не бар чи ресторан, в якому якщо щось не подобається, то в інший раз ви просто не прийдете і не проголосуєте гривнею. Але між громадою та відповідальними немає такого прямого ланцюжка впливу, а люди хочуть брати участь у житті свого міста, і якщо їм дають такий механізм, вони їм користуються.
  • У людей не питають їхні потреби, а ставлять перед фактом: ось ми придумали таке. Логічним буде обурення, коли людей не спитали до того, як щось робити.
  • Недостатня комунікація про завдання, яке потрібно було розв’язати, і на чому базуються всі запропоновані рішення. А якщо люди не розуміють задачу, то не сприймають рішення.
  • Часто невідомо, хто автор проекту. Невідомо, хто створював варіанти дизайну і у кого можна поставити всі питання, чому зроблено саме так.
  • Голосування — це перекладання відповідальності за ухвалені рішення на «умовну більшість». Якщо більшість обрала, то маємо це прийняти і з цим жити. Зазвичай така логіка виникає, коли відповідальна особа не може або боїться ухвалити рішення, яке може комусь не сподобатись, і це буде нести якийсь «політичний» ризик. 
  • Голосування за дизайн не працює. В оцінюванні дизайну зазвичай немає чітких критеріїв оцінки, щоб можна було порахувати, що один варіант краще іншого на 18%. Найбільш професіональну оцінку дизайн-рішенням можуть дати професіонали зі сфери, які розуміють конекст: якість шрифтів можуть найкраще оцінити шрифтові дизайнери, бренд — дизайнери, які розуміються на створенні брендів, тощо.

Тому в купі варіант з винесенням на голосування громадою за варіанти дизайну — невдале рішення і результати будуть далекими від найкращих, бо люди обиратимуть знайоме і зрозуміле.

Під час запуску патрульної поліції e 2015 році МВС вирішило провести конкурс на дизайн ліврей і збирало пропозиції від будь-кого. Потім самі обрали кілька варіантів, підредагували, обклеїли кілька машин, поставили їх на Майдані та розмістили біля них урни. Кожен перехожий міг проголосувати за один з варіантів, так і обрали врешті решт дизайн. У відповідь на такий підхід різні дизайнери викладали свої варіанти у соцмережах. І ці варіанти, на мою думку, були більш продуманими і помітними, яскравими.

Обраний варіант

МВД разрабатывает дизайн оформления оперативного автомобиля для новой патрульной полиции, которая сейчас формируется…

Опубліковано Arsen Avakov Четвер, 5 березня 2015 р.
Новина у фейсбуці
Голосування на Майдані

Альтернативні варіанти від Ігоря Скляревського та Антона Жукова.

Як тоді робити міські проекти

Замовити роботу

Найпростіший шлях — замовляти роботу з дизайну у професіоналів. При цьому краще робити роботу відкрито, щоб і виконавцям і відповідальним не було соромно поставити підпис під роботою, а люди могли спитати авторів про все, що їм незрозуміло.

Провести відкритий конкурс

Інший і довгий шлях — провести відкритий конкурс. При цьому треба займатись його організацією та створити умови, в яких професіоналам буде цікаво взяти участь. Як би по-снобськи не звучало, але професіоналам завжди є чим зайнятись, вони завжди зайняті роботою. Логотипи на фрілансі за 500 гривень можна робити, але чи будуть вони гарними? Зазвичай ні, бо у них не вкладатимуть багато інтелектуальної роботи. Також для конкурсів потрібно створювати журі з професіоналів, які можуть оцінити роботи в реальному  контексті. 

Тому конкурси можуть найбільше підходити для створення дуже довготривалих проектів, на роки, як наприклад архітектура будівель чи публічних просторів.

Існує ще альтернативний варіант — конкурс портфоліо. Коли оголошується намір співпрацювати з професіоналами, вони надсилають своє портфоліо і організатор обирає, хто може якнайкраще підійти для вирішення задачі.

Комунікувати

У будь-якому з варіантів важливою також є комунікація про сам проект. Варто комунікувати ще до початку будь-яких робіт, так можна привернути увагу спеціалістів та громади до проекту. Під час роботи важливо комунікувати про ухвалені рішення та дати можливість зворотного зв’язку. Частіше комунікувати — краще.

Пам’ятка, як працювати зі зворотнім зв’язком.

  • Поважати людей. Люди у більшості не злі і не хочуть зробити боляче, навіть коли пишуть дурню, це не привід їх зневажати.
  • Шукати раціональне зерно у висловах. У нас немає культури зворотнього зв’язку: люди по-різному формулюють думки, часто не чітко.
  • Задавати відкриті питання, які починаються зі слів: «що», «як», «який», «скільки» та «чому», щоб дізнатись розгорнуту відповідь.
  • Не зважати на неаргументовану критику. Так само, як і на неаргументовану підтримку.

Що робити, якщо бюджету немає

Авжеж проводити таку велику роботу потребує ресурсів та бюджету, тому часто можна почути, що їх немає. І здається, що ніяк інакше робити неможливо: або своїми силами, або платити великі кошти.

Нормально і безкоштовно теж можна зробити, якщо захотіти:

  • Пошукати нормальних дизайнерів чи агенції та попросити їх про допомогу. Наприклад, можна згадати брендинг київського зоопарку від Fedoriv, або Ukraine Now та NAMU від Банди. Великим агенціям іноді може бути цікаво.
  • Знайти донорів чи зібрати бюджет спільнокоштом, залучити волонтерів та забезпечити впровадження зробленого. Багато людей насправді раді допомогти.
  • Звернутись у школу дизайну і зробити роботу, як студентський проект. Яскравий приклад —  школа Projector, в якій студенти розробили нову айдентику для Музею Ханенків та Молодого театру.

У підсумку

Не проводьте конкурси з голосуванням в інтернеті. Створюйте разом з професіоналами гарний дизайн та беріть відповідальність за результат. І пам’ятайте: оточення формує свідомість.

Залаштунки досліджень. Як досліджувати, коли все вперше: проєкт, тема, софт

В січні 2020 року Агенти змін закінчили просторові дослідження Подільської набережної. Головним викликом було те, що ми взяли досліджувати теми, з якими раніше не працювали. Одна з тем — моделювання впливу природних умов на простір. Для неї потрібно було в короткий термін освоїти новий софт.

Я Маргарита, просторова дослідниця і хочу поділитись власним досвідом в цьому дослідженні. Наче млинець зробився комом ще на етапі тіста, таким факапним був процес. Тому він заслуговує піти у світ порадами, як (не)треба досліджувати малознайомі теми і як організувати дослідження, яке передбачає вивчення нового софта.

Моделювання

Моделювання впливу природних умов на простір — величезна тема. Почала з найпростішого — впливу сонця. Входила в проєкт з розумінням, з яким софтом буду працювати (Rhinoceros, Grasshopper, Ladybug), інтуїтивним уявленням, навіщо досліджувати вплив сонця, і з мінімальним досвідом роботи з Rhinoceros та Grasshopper. Вплив сонця аналізувала за розрахунками затіненості та кількості сонячної радіації.

Аналіз затіненості набережної за допомогою Rhinoceros, Grasshopper та Ladybug

З попереднього досвіду запам’ятала, що візуальне програмування, на якому базується Grasshopper та Ladybug, не завжди передбачуване та зрозуміле. Тому з самого початку роботи зафреймила себе, що найскладніше в цьому досліджені — розібратися з софтом.

Помилка #1: Занурилась розбиратись в програмі, маючи поверхневе розуміння, навіщо роблю розрахунки. Більшість помилок, які я зробила в цьому дослідженні, були наслідками саме цієї помилки.

Для розрахунків була потрібна 3D-модель, погодні дані, інтернет та операційна система Windows. Маючи поверхневе «навіщо?», здалось очевидним розрахувати вплив сонця в дні рівнодення та сонцестояння. Час на проєкт закладала виходячи з кількості розрахунків, наявності в архітекторів вже готової 3D моделі та зрозумілого туторіалу. З урахуванням ризиків, на розрахунки заклала три тижні, і ще один — на аналітику.

Помилка #2: Не до кінця розібравшись, як саме буду аналізувати дані, обрала час для розрахунку. Наслідки — далі.

Помилка #3: Не перевірила модель на якість, перш ніж закладати час на проєкт.

Далі виявилось, що мій комп’ютер не тягнув розрахунки. В туторіалі вони тривали секунди, в мене — години та без результату, хоча параметрів системи вистачало для такого роду задач. Почала шукати, в чому ще може бути проблема: одиниці виміру, справність інтернету, логіка розрахунків — все було в нормі. Тоді подумала, що може комп’ютер дійсно заслабкий і вирішила розбити модель на частини, та розрахувати кожну окремо, паралельно спрощуючи геометрію. Все це зайняло ще близько двох тижнів.

Махінація з геометрією допомогла частково: хоч і в рази повільніше, ніж в туторіалі, затіненість комп’ютер рахував, а радіацію досі ні. Тоді вирішила звернутись до знайомих візуалізаторів. На їхніх виробничих потужностях радіацію розрахувати вдалось, але один розрахунок займав 3 години. Паралельно виникла нова проблема — файл, навіть з трьома розрахунками, а їх мало бути 16, важив декілька гігабайт, і працювати з ними було нестерпно.

На 7-ий тиждень роботи та відчаю, коли Rhinoceros перестав підвантажувати величезний файл, без надії сподіваючись, почала робити рандомні дії: ще раз перевірила метричну систему, шлях до файлу, розміри будинків. І на цьому моменті з’ясувала, що весь час робила розрахунки для Київмлину висотою, як 6 Еверестів. Виявилось, що 7 тижнів тому, на етапі конвертації натиснула «no» замість «yes». Тому споруда висотою 60 000 міліметрів конвертнулася в 60 000 метрів. 

Крізь істеричний сміх та трошки сліз, конвертнула все в нормальні розміри. Тепер, замість 3-х годин, розрахунок радіації тривав 15 хвилин і розмір файлу перестав вимірюватись гігабайтами.

4 тижні намагалась робити прорахунки споруди, в 6 раз вищої за Еверест

Загалом, замість запланованих трьох, моделювання робила сім тижні. На цьому етапі здалось, що найскладніше позаду, і я майже завершила дослідження, бо залишилось лише написати аналітику, but…

Аналіз

На фоні божевілля, яке відбувалось з софтом, аналіз здавався мені найлегшою частиною. Я мала поверхневе уявлення, що затіненість — це про комфорт перебування людини в просторі, а кількість радіації — щось про сонячні панелі. Та при першому підході до аналізу випливли очевидні питання, на які я не мала відповіді: як саме затіненість впливає на комфорт, скільки цієї затіненості має бути, як визначити рентабельність встановлення сонячних панелей та від чого вона залежить?

Помилка #4. Недооцінила, як мало знаю про тему, з якою працюю і заклала хибний час на аналітику. Замість тижня витратила чотири.

Перечитавши інформацію про інсоляцію територій та УФ-індекси, для розрахунку затіненості вдалось сформувати чітке розуміння «навіщо»: перевірити, чи є можливість перебувати влітку на набережній, без ризику для здоров’я, відповідно до рекомендацій ВООЗ. Для цього потрібно було розуміти наявність затінення з 11 до 15 години. А це означало, що потрібно наново робити прорахунки затіненості, бо дані в тих проміжках часу, які я обрала на початку — не мають користі для гіпотези, яку я тестувала.

Наслідок помилки #2 — витратила тиждень на розрахунки, які, в результаті, не знадобилась.

З розумінням, як використовувати дані про сонячну радіацію, було складніше. Тема була мені настільки маловідомою, що майже тиждень зайняло набрати «базовий» для аналізу рівень знань. Врешті, вирішила дослідити, чи можна освітити набережну за допомогою ліхтарів на сонячних панелях. Ще тиждень шукала інформацію про норми освітлення, як вимірювати, якої потужності потрібні ліхтарі, та скільки панелей та якої потужності необхідно, щоб задум став дійсністю. Врешті, вирішила проконсультуватись з профільним експертом, щоб бути певною, що я на правильному шляху. Та на третій хвилині розмови, я подумки почала наспівувати приспів однієї з пісень СБПЧ: «всё, что может провалиться — проваливается, наша идея была провалом». Для того, щоб освітити набережну, потрібні були потужні акумулятори, які робили собівартість цієї ідеї захмарною. Тому я вирішила не продовжувати досліджувати цю тему.

Помилка #5: Роблячи гіпотезу в темі, в якій не маєш експертизи, йти поглиблювати її без консультації. Витратила 5 днів на непотрібне дослідження.

Та в розмові з експертом дізналась, що найрозповсюдженіший спосіб використання сонячних панелей в Україні — продавати енергію в мережу за зеленим тарифом. Тому дані про кількість сонячної радіації я використала для розрахунку прибутку, який можна отримати з однієї сонячної панелі, встановленої на набережній.

Загалом, аналітика зайняла чотири тижні, замість одного запланованого.

Рекомендації

  • Яким би складним не здавався новий софт, на початку дослідження не варто кидати всі сили тільки на нього. Освоїти софт — необхідна, але не достатня умова для якісного дослідження. Без дослідницької стратегії, відповіді на питання «щоб що?», та сформованих гіпотез, робити фінальні прорахунки — ризик витратити час в нікуди.
  • Якщо здається, що програма працює занадто складно, то, скоріше за все, не здається. Зупинитись, розібратись покроково і знайти помилку.
  • Для розрахунків, в яких використовується 3D, до геометрії є певні вимоги, в залежності від софту та типу розрахунку. Тому, якщо створюєте 3D з нуля — закладати достатньо часу на якісну геометрію, якщо 3D-модель вже є — перевіряти, чи потрібної вона якості та закласти час на доробку. Зазвичай, дізнатися про вимоги до геометрії можна в туторіалах, або в документації до софту.
  • Залучати профільних експерток_ів якомога раніше. Це може зекономити вам тижні робочого часу. Не витрачати час на поглиблювання гіпотез без експертної консультації
  • Закладаючи час на проєкт, враховувати час на «поріг входу» в тему, якщо вона для вас нова.

Бонус-трек:

Організовуйте роботу так, щоб окрім нових та «невідомо як робити» задач, у вас була змога перемкнутись на задачі, які ви добре вмієте робити. Це важливо для емоційного стану, відновлення енергії та віри в себе. Коли впродовж трьох місяців робиш тільки те, що знаходиться поза зоною твоєї компетенції, коли кожна нова задача — дійсно нова, коли один робочий фейл змінюється іншим — дуже важко знаходити джерело для поповнення ресурсу. Під час проєкту в мене не було жодної задачі, на яку я б могла перемикнутися, повернути впевненість та отримати сили, щоб продовжити лупати скалу невідомого.

Як «Агенти змін» і «А+С Україна» транспортні вподобання дослідили

У «цивілізованому» світі рішення стосовно міської мобільності ухвалюють на основі оцінки можливих сценаріїв. Можливі сценарії моделюють на основі даних за допомогою транспортної моделі міста (для Києва таку модель у 2015 році розробила компанія «А+С Україна»). Наразі «А+С Україна» розробляє інший варіант транспортної моделі Києва для одного з проєктів Світового Банку в Україні. За допомогою цієї моделі також перевірятимуть й ухвалюватимуть рішення. Щоб ухвалювати якісніші рішення, треба, щоб модель ставала якіснішою — якісніше відображала ситуацію в місті. Щоб модель ставала якіснішою, її треба вчити думати як містяни. Вчити модель треба за допомогою даних. А ці дані треба збирати.

Read More

Як створити матрицю стейкхолдерів

Команда дослідників «Агентів змін» брала участь у проєкті реконструкції Вокзальної площі та продовження трамваю в центр міста. Ми допомогли КМДА розробити план залучення стейкхолдерів та провели дослідження. Перед написанням плану залучення ми провели соціальні дослідження та вивчили думку спільноти та бізнесів.  

Read More

Навігація. Що це і як працює

Для початку треба розібратись з термінами. Навігація в англійській мові зветься «wayfinding», тобто знаходження шляху. І таке значення краще показує суть — допомогти людині пройти вірним шляхом до цілі.

Якщо у Пінтересті пошукати за словом wayfinding, то можна побачити багато всякої краси.

Read More

Залаштунки досліджень. Методологія для класного просторового дослідження

Як сказав Конфуцій, «щоб знайти відповідь на питання, треба зрозуміти ЯК шукати відповідь на питання». Як шукати відповідь — це методологія. 

Будь-яке дослідження починається із ґрунтовної методології, так само як літо із солодкої черешні. Тобто це було б ідеально, але не завжди збігається із реальністю.

Read More

Скрипти для транслітерації

Під час створення адресних покажчиків ми шукали транслітерацію, яка найкраще вирішувала б задачу передачі звучання назви (нащо транслітерація, ми писали в окремому пості). Від офіціійної паспортної транслітерації відрізняється спрощеною літерою «щ» — «sch», а також усуненим дублюванням у «iie» та «iia», а «ьо» транслітерується як «io».

Read More

Експеримент зі шкільним майданчиком

У 1,5 раза перевищує граничну норму рівень забруднення повітря на шкільному майданчику гімназії №19 на вулиці Межигірській.

Одну з команд «Міського сафарі» збентежив цей факт і учасники вирішили побудувати  експеримент, відштовхуючись від нього. Експеримент соціальний — в його основі лежить гіпотеза, що невтішні факти можуть підштовхнути батьків і адміністрацію школи до активних дій. Учасники проводять комплексні дослідження якості повітря і шумового забруднення. Вони представлять результати в школі, а також запропонують можливі природоорієнтовані рішення проблеми. Нас цікавить, чи почнуть батьки та школа розв’язувати проблеми, які окреслить команда на презентації результатів досліджень.

Read More

Псевдоактивні фасади

Вулиці, що запрошують людей відкривати місто, дають відчуття оживленості, доглянутості і змістовності міського простору. Через фасади будівель ми здебільшого бачимо, чуємо і взаємодіємо з містом. Інтерес до урбанізованого простору багато в чому залежить від відкритих, живих і наповнених сенсами фасадів.

Оскільки ми біологічно схильні бути в місцях, де присутня певна складність, то однотонні, монолітні і неінформативні фасади породжують смуток і шкодять нашому гарному самопочуттю.

Колін Еллард

Read More

За дизайн у місті

Це буде серія постів про дизайн у містах і як його можна покращувати. Для початку хочеться розповісти про сам підхід до дизайну.

Підхід до дизайну у місті зараз

Можна було б написати про різні кола пекла, через які доводиться проходити при створенні міського проекту. Але простіше сказати, що зараз підходу немає. Лише окремі задачі, які виникають перед важливими подіями, і які всі біжать швидко виконати до дати.

Read More