Як «Агенти змін» і «А+С Україна» транспортні вподобання дослідили

У «цивілізованому» світі рішення стосовно міської мобільності ухвалюють на основі оцінки можливих сценаріїв. Можливі сценарії моделюють на основі даних за допомогою транспортної моделі міста (для Києва таку модель у 2015 році розробила компанія «А+С Україна»). Наразі «А+С Україна» розробляє інший варіант транспортної моделі Києва для одного з проєктів Світового Банку в Україні. За допомогою цієї моделі також перевірятимуть й ухвалюватимуть рішення. Щоб ухвалювати якісніші рішення, треба, щоб модель ставала якіснішою — якісніше відображала ситуацію в місті. Щоб модель ставала якіснішою, її треба вчити думати як містяни. Вчити модель треба за допомогою даних. А ці дані треба збирати.

У 2019 році шляхи «Агентів змін» і «А+С Україна» вчергове перетнулись. Цього разу на КАРЗ-12 — просторі для співпраці між урбаністичними організаціями. Спільно ми дослідили транспортні вподобання користувачів громадського та приватного транспорту. Результати цього дослідження використали для «навчання» транспортної моделі.

Історія про це дослідження може бути цікавою для вас, якщо:

  • ви шукаєте партнера-координатора дослідження («Агенти змін» можуть такими стати),
  • ви самі хочете скоординувати дослідження,
  • ви хочете дізнатись про підходи до роботи в «Агентах змін».

Задача

Одна з ключових потреб проєкту нової транспортної моделі — навчити розуміти її, чому користувачі обирають або не обирають певний вид громадського транспорту, щоб дістатись з точки А в точку Б. Для цього потрібно вирахувати показник «вартості часу» для різних груп людей. Для цього треба було зрозуміти як оцінюють свій час користувачі транспорту. Зрозуміти це можна за допомогою дослідження транспортних вподобань (stated preference survey). Нашою задачею було зібрати дані для «навчання» моделі за допомогою цього дослідження. Для того, щоб бути впевненими, що ми опитуємо релевантні групи, вирішили збирати дані в полях у людей перед або після досвіду користування транспортом.

Відповідно ми мали:

  • Опитати 1000 користувачів громадського транспорту стосовно їх транспортних вподобань.
  • Опитати 500 користувачів приватного транспорту (далі — автомобілістів) стосовно їх транспортних вподобань.

Стартові умови

Велика команда проєкту

Команда складалася з 3 груп. Координатори: Роман з «Агенти змін» (це я вам розповідаю цю історію) та Оксана з «А+С Україна», які мали скоординувати роботу всієї великої команди, адаптувати методологію до українських реалій та організувати дослідження. Консультанти з британської компанії «ITP», які були менторами цього дослідження та перевіряли узгодженість даних. Інтерв’юєри — 11 людей, які проводили опитування, і яких мені (Роману) треба було набрати в команду.

Методологія дослідження

Консультанти з Великої Британії надавали методологію дослідження. Оксана адаптовувала її до українського контексту та готувала інструментарій. Роман координував тестування методології інтерв’юєрами в полях. Перевіряли результати консультанти з Великої Британії. Такі операції вимагали часу, і ми були змушені тричі перенести старт основного дослідження. Ще одна складова, що залишалась невизначеною до початку роботи — тактика опитування автомобілістів: ми не мали жодного попереднього досвіду опитування автомобілістів після завершення поїздки.

Погодні умови

Через перенесення проєкт почався у кінці листопада: вже було зимно, часом йшли сніги та дощі. Це гальмувало роботу техніки, обмежувало час перебування інтерв’юєрів «у полі» та вносило корективи у робочий графік.

Підготовка дослідження

Відбір інтерв’юєрів

Я мав 2 тижні на відбір третьої групи великої команди — інтерв’юєрів. Ми зробили ставку на сарафанне радіо і, як показав досвід, не прогадали. Сарафанне радіо серед соціологів-магістрів спрацювало найкраще. Це люди, які вже мають досвід, шукають підробіток та їм цікаві прикладні та значущі проєкти. Значущість проєкту, влучне сарафанне радіо та «агентозмінівський» бренд допомогли залучити 11 класних та відповідальних людей. Проактивність цих 11 людей була вирішальним фактором, що ми впорались з усіма викликами.

Онбордінг онлайн

Як тільки відібрали перших інтерв’юєрів, ми створили чат для комунікації двох груп: координатори та інтерв’юєри. В чаті ще раз детально описали мету, механізм та процес дослідження. Такий чат дозволяв вже розбивати лід з командою, обговорювати питання та нюанси, і «онбордити» поступово всіх нововідібраних. Завчасно розпочата комунікація допомогла нам і надалі вільно та відкрито говорити про зміни та оновлення у проєкті, які виникали через методологічні особливості. Можливо, саме прозорість була одним з факторів того, що, не дивлячись на перенесення та зміни, вся команда інтерв’юєрів була з нами до кінця проєкту.

Кікофф оффлайн

Ми узгодили всі організаційні моменти і запланували «кікофф оффлайн» — тренінг з інтерв’юєрами. Підготували 11 наборів юного пластуна інтерв’юєра: планшет для опитування, рукавички для тицяння в сенсорні екрани, павербанки. Зібрали на тренінг всіх 11 інтерв’юєрів: провели інструктаж, протестували анкети, обговорили нагальні питання, розділили точки опитування і побажали нам успіху впоратися з усіма викликами — особливо з «ловлєю автомобілістів». Начебто нічого цікавого, але на кікоффі сталося зі мною 2 історії.

Пара рукавичок. Насправді, їх було 11.
Планшети. Насправді, їх було 11.

Пілотні дослідження

Підготовка до пілоту по автомобілістах

Звісно, ми почали з пілотних досліджень — пілотів. Пілоти — тестування методології полем. Ми хотіли зрозуміти адекватність анкети опитування і тактику опитування. Адекватність анкети: чи зрозумілі запитання та варіанти відповідей респондентам, чи вистачає часу дати всі відповіді та інші методологічні штуки, про які краще може розповісти Оксана.

Анкета для опитування автомобіліста

Тактика опитування — де, коли і як опитувати користувачів громадського транспорту та автомобілістів.

Оскільки ми мали дві групи: користувачі громадського транспорту та автомобілісти — відповідно мали пілоти по кожній групі. З громадським транспортом все було достатньо зрозуміло. Ми обрали три транспорті вузли та вийшли на зупинки. На зупинках з респондентами проблем майже не було. Вони або чекають на транспорт, або тільки з нього вийшли. Відповідно, мають час, щоб відповісти на питання.

З автомобілістами було складніше. До брейншторму гіпотез я підключив увесь відділ досліджень «Агентів змін». Деякі гіпотези ми відкинули одразу. Більшість таки перевірили полем. Інтерв’юєри були і на парковках, і на мийках, і на СТО, і у місцях хаотичного і щільного паркування. Результат — парковки біля великих торгових та офісних центрів спрацювали найкраще.

Брейншторм гіпотез

Після кожного пілоту ми синхронізувались з інтерв’юєрами у 2 етапи: повідомлення-рефлексія від інтерв’юєра в чат і спільна зустріч-рефлексія (онлайн). Інтерв’юєри дали свій детальний зворотний зв’язок про те, як люди відповідали, які складнощі виникали у людей, як можна покращити анкету, і поділились «інсайтами з полів» що говорили люди, де їх ефективніше опитувати. Увесь зворотний зв’язок ми збирали і Оксана обговорювала його з консультантами.

Після обробки і обговорення зворотного зв’язку Оксана з консультантами адаптувала анкети. З адаптованими анкетами ми вийшли на другий пілот по кожній групі користувачів, зібрали відповіді і надіслали методистам на перевірку. Перевірка дала позитивний результат, а значить ми готові до основного дослідження.

Основне дослідження

Узагальнено кожен день основного дослідження можна описати трьома словами: бріф, опитування, підсумки. Зранку я надсилав команді інтерв’юєрів бріф з типом користувача, графіком та точками опитування. Впродовж дня я і Оксана відповідали на питання інтерв’юєрів і вирішували незначні проблеми. В кінці дня ми підводили підсумки: рахували кількість анкет, виокремлювали інсайти, та визначали точки та графік опитування на наступний день.

Так пройшло 8 днів основного дослідження. Перед останнім днем ми перевірили з Оксаною віковий і статевий розподіл респондентів і, звісно що, виявили нестачу по одних групах, і перебір по інших групах. Не робіть так, перевіряйте прогрес протягом дослідження, а не в передостанній день. Останній день був справжнім полюванням на конкретних респондентів.

Квоти на останній день

Наші неймовірні інтерв’юєри зробили фінішний ривок і ми вчасно впорались з проєктом з більшою за необхідну кількістю опитувань.

Фінал

Висновки

Або 6 порад координатору:

  1. Залучай ініціативних та «commited» людей.
    • Опиши профайл інтерв’юєра — наприклад за допомогою перевірочного списку.
    • Підготуй список базових питань, які треба уточнити про кандидата.
    • Запусти сарафанне радіо.
    • Відбери потрібних.
  2. Починай комунікувати детально і прозоро якнайраніше.
  3. Тестуй методологію швидше і більше.
  4. Адаптовуй план на основі результатів швидше і регулярніше.
  5. Піклуйся про людей.
    • Подумай над потребами команди.
    • Забезпеч ці потреби.
  6. Аналізуй ризики та формуй план дій у кризових ситуаціях.

Подяки

Дякую Оксані й «А+С Україна» за таке круте партнерство.

Дякую команді інтерв’юєрів за ваш «commitment» і зворотний зв’язок.

Дякую кожному респонденту і кожній респондентці за те, що взяли участь в опитуванні.

Бонус

Цитати, які запам’ятались нашим інтерв’юєрам найбільше:

«Зайчик, ну все равно же ничего не поменяется»

«Общественный транспорт — это такая мерзость»

«В машине мне хотя бы никто в спину не дышит»

«Метро на Троещину сделайте, а не опрос»

«Вот мэру своему передайте что должен заниматься улучшением города, а не вы»

«Транспорт должен быть доступным»

Як створити матрицю стейкхолдерів

Команда дослідників «Агентів змін» брала участь у проєкті з реконструкції Вокзальної площі та продовження трамваю в центр міста. Ми допомогли КМДА розробити план залучення стейкхолдерів та провели дослідження. Перед написанням плану залучення ми провели соціальні дослідження та вивчили думку спільноти та бізнесів.  

План залучення стейкхолдерів (ПЗ) складається з таких складових: 

Дослідження. Оскільки механізм залучення має діяти протягом усього життєвого циклу проєкту. ПЗ розроблюється на основі особливостей та інтересів стейкхолдерів. Також метою ПЗ є зняти бар’єри, страхи зацікавлених сторін щодо проєкту, тому дослідження допомагають як найкраще зрозуміти користувачів. 

Ідентифікація стейкхолдерів. Для підготовки цієї частини потрібно виявити всі зацікавлені групи: а) групи, що можуть повпливати на проєкт; б) групи на які впливає проєкт. Ідентифікація стейкхолдерів включає такі знання про них: група (бізнес, ресторан, перевізник), потреби стейкхолдерів для залучення (локація для зустрічі, час тощо). Потрібно виявити тих стейкхолдерів, які в силу життєвих обставин не можуть взяти участь у залученні. 

Залучення. План залучення має містити таку інформацію: ціль залучення, учасники, формат зустрічі, потенційні питання учасників зустрічі. Для залучення можна використовувати такі формати: воркшопи, індивідуальні консультації, презентації, громадські слухання, фокус-групи. Документ має містити план комунікації та розкриття інформації. Він має містити інформацію про: ціль і масштаб проєкту, потенційні ризики від проєкту, місця та час громадських слухань, спосіб подати скаргу.

Нашим викликом у проєкті була велика кількість різних стейкхолдерів і нам потрібно було для кожної групи скласти свій план роботи з ними. Вивчивши попередні спроби реалізації цього проєкту в місті, ми зрозуміли, що люди часто говорять про велику кількість ризиків для себе. Для того, щоб справитися з таким масивом даних і підготувати інформацію для написання документу ми розробили власний підхід до створення матриці. 

Як бачимо, наша матриця поділяється на чотири основні складові: групи стейкхолдерів, ризики, радощі та рішення. 

Які категорії має матриця? 

В цьому підрозділі ми розкажемо з чого складається наша матриця стейкхолдерів. 

Ризики – це все те, що може лякати стейкхолдерів в проєкті, бо є імовірність, що вони щось втратять. В цій групі є менші категорії, такі як вплив, страхи та бар’єри. 

Вплив – це про те, як стейкхолдери бачать вплив проєкту на їхню діяльність та середовище. 

Страхи – це ті дії, або наслідки проєкту, яких бояться стейкхолдери. Можуть бути ірраціональні й ніяк не стосуватися проєкту. 

Бар’єри – уявлення про проєкт, через яке стейкхолдер повністю відмовляється комунікувати щодо проєкту, та займає сторону проти. 

Радощі – всі дії, або наслідки проєкту, які втішають респондентів. 

Категорія ризики складається з рівня залученості, мети залучення, формату залучення, інтенсивності, меседжу та каналу зв’язку. Розглянемо ці підкатегорії детальніше. 

Формат залучення – це зустрічі, листи, індивідуальні консультації та інші способи, якими можна залучити людину до проєкту. 

Інтенсивність – це частота зустрічі та кількість інформації, яку мають отримувати стейкхолдери. 

Меседж – це інформація, яку потрібно донести до людей, щоб донести саме ті речі, які стейкхолдерам важливо знати. 

Як розташувати дані в матриці

Змістом для нашої матриці стали типові точки зору. Їх ми поділили відповідно до страхів, ризиків, бар’єрів та радощів. Страхи, ризики та бар’єри нам було важливо зрозуміти, адже саме вони впливали на формування меседжів, методів залучення та інтенсивності.

Ми вивели окремо категорію бар’єрів, бо наш попередній досвід вказував на те, що вони часто присутні і якщо їх вчасно не виявити, то це буде мати негативні наслідки для проєкту. Цікаво відмітити, що часто бар’єром є недовіра до міських адміністративних структур. Одна з релігійних установ в цьому районі мала бар’єр, що не хоче спілкуватися без розуміння конкретних планів і рішення. Інколи в партисипативних проєктах це парадокс, бо проєктувальні кроки залежать від фідбеку на ранніх стадіях, а стейкхолдери не хочуть давати фідбек без фінального рішення. 

Жителі вулиці Шота Руставелі мали страх, що трамвай буде створювати додатковий шум. Ми записуємо це в страхи та далі формуємо відповідний меседж на основі інформації від проєктувальної команди, щоб детальніше проговорити, які звукові зміни принесе трамвай. Якщо, наприклад, якісь дані ще не відомі й ми не знаємо, як трамвай змінить звуковий фон в цьому районі, то в матриці ми просто записуємо, що потрібно зробити акцент на звуці та прояснити це питання. За допомогою досліджень ми також дізналися, як стейкхолдери оцінюють вплив проєкту на своє життя. Наприклад, заклади на вулицях, де проходитиме трасування трамваю говорили, що на час ремонту у них зменшиться кількість клієнтів. Інші представники бізнесу зазначали, що вулиця стане менш запаркованою. Всі подібні думки ми відносили до змін. Хоча вони деколи перегукувалися з ризиками. В цю категорію ми записували переваги, наприклад, поява дерев, чистіше повітря. 

На фокус-групах місцеві жителі зазначили, що хочуть бути залучені для того, щоб надавати свої коментарі щодо проєкту. У багатьох груп було спільним займенником, що вони будуть готові коментувати проєкт і бути залучені в нього за умови а) розуміння плану проєкту, та б) щоб з ними вчасно прокомунікували щодо зустрічей. Інтенсивність комунікації залежить від рівня впливу стейкхолдера на проєкт, або проєкту на стейкхолдера. Цей проєкт мав змінити вулицю, де проживали стейкхолдери, тому ми обрали стратегію постійної комунікації з ними, щоб зменшити рівень недовіри до проєкту. Основні меседжі, щодо яких треба було донести стейкхолдеру, були виокремлені зі страхів. З досліджень ми знали, що найефективнішим методом повідомлення про подальші зустрічі є прості оголошення, адже таким чином їх зможуть побачити всі місцеві жителі. 

Висновок 

Структурування знання в матрицю допомогло нам синхронізувати знання з досліджень та різних джерел. Цей метод зручний, бо ми постійно могли, як з бази даних, швидко вивантажувати потрібні мені шматки. Напевно, найкраще він підходить для написання великих планів залучення, але ми б і в малих проєктах надалі користувались таким підходом. Його особливість в тому, що він фокусує на важливих деталях. 

Я щиро вірю, що побудувавши правильний процес залучення, можна покращити проєкт і зменшити страх змін, який присутній в кожному з нас, насправді. 

Навігація. Що це і як працює

Для початку треба розібратись з термінами. Навігація в англійській мові зветься «wayfinding», тобто знаходження шляху. І таке значення краще показує суть — допомогти людині пройти вірним шляхом до цілі.

Якщо у Пінтересті пошукати за словом wayfinding, то можна побачити багато всякої краси.

Результати по запросу wayfinding на Пінтересті

Але це лише ~5% навігаційного проєкту.

Що таке навігація

Навігація — структурований набір рішень, які дозволяють дістатись пункту призначення. 

Рішення мають допомагати:

  • Зрозуміти, де ти знаходишся.
  • Зрозуміти, як все влаштовано навкруги та як побудувати маршрут.
  • У точках прийняття рішень зрозуміти, куди рухатись далі (повороти, розгалуження тощо)
  • Підтверджувати правильність напрямку по маршруту.
  • Ідентифікувати місце, якого дістався.

І якщо спростити, системи навігації складаються з чотирьох типів знаків:

  • Орієнтувальні — карти чи схеми для орієнтування у просторі та будування маршруту;
  • Напрямні — вказівники у точках прийняття рішень та розгалуженнях;
  • Ідентифікаційні — підписують об’єкт, щоб людина зрозуміла, куди потрапила;
  • Інформаційні — заборони, обмеження, правила (наприклад, «Проходу немає»).
Типи навігаційних знаків

Процес створення

Створення і життя навігації зазвичай можна розкласти на шість етапів.

  1. Розуміння контексту. Для цього є дві складові: місце і люди (користувачі) цим місцем. Потрібно зрозуміти як влаштоване місце, які у нього користувачі та які у цих користувачів потреби і як користувачі сприймають місце.
  2. Інфопланування. Планування розміщення майбутніх знаків, створення контенту цих знаків та принципів їх створення.. Мабуть, найвідповідальніший етап, бо не важливо наскільки класний знак, він не буде корисним, якщо він розміщений не там, де потрібно, і говорить не те, що потрібно.
  3. Дизайн. Навігація як частина комунікації місця та його бренду. Потрібно створювати універсальний дизайн — для всіх користувачів, та враховувати саме навігаційні нюанси.
  4. Тестування. Всі придумані рішення потрібно подивитись в самому середовищі, а краще відтестувати на користувачах.
  5. Виробництво та монтаж. Навігація — реальні артефакти та конструкції, які треба виготовити. Для цього потрібні документація та специфікації для виробників, макети всіх знаків та схеми розміщення. Після виробництва всі знаки треба змонтувати на реальні місця, це також варто контролювати.
  6. Обслуговування. Після встановлення життя навігації не закінчується, починається процес обслуговування, бо потрібно тримати інформацію актуальною та оновлювати знаки, або відновлювати навігацію після вандалізму.

В наступних частинах ми детальніше подивимось на кожен з етапів.

Залаштунки досліджень. Методологія для класного просторового дослідження

Як сказав Конфуцій, «щоб знайти відповідь на питання, треба зрозуміти ЯК шукати відповідь на питання». Як шукати відповідь — це методологія. 

Будь-яке дослідження починається із ґрунтовної методології, так само як літо із солодкої черешні. Тобто це було б ідеально, але не завжди збігається із реальністю.

Осінню 2019 року ми в А3 писали план залучення стейкхолдерів на Вокзальній площі. Хто ці стейкхолдери, як вони так проводять час в просторі навколо вокзалу та що робить їх стейкохлдерами? — це були основні питання команди.

Так почався пошук способу спрощено описати всіх користувачів простору та їхню поведінку в ньому. Мене звати Марія, я проводила кількісне просторове дослідження Вокзальної площі. В результаті маю одну методологію й аж 7 універсальних порад для випрацювання інших методологій:

Знайди, як це питання досліджували раніше

Чому «ЯК досліджували раніше», а не «ЧИ досліджували раніше»? Бо ймовірність, що вже досліджували, надто висока.

Google scholar, сайти світових консалтингових бюро, аналітиків, профільні пабліки в телеграмі, архітектурні, урбаністичні журнали: все це джерела нескінченних результатів досліджень, з яких можна якщо не взяти повністю готову методологію, то хоча б зрозуміти патерни методів чи, наприклад, категоризації.

Саме цього разу нам навіть не довелось шукати, бо ми вже проводили дослідження, в результаті яких формулювали “зріз” простору в момент — зображували всіх користувачів простору, їхні положення та чим вони займаються.

Така спрощена модель могла дати відповідь на питання хто? і як проводять свій час? Вперше ми побачили цю, розроблену Gehl Institute, методологію “Stationary Activity Mapping” ще декілька років тому. Вона досі знаходиться у вільному доступі на сайті інституту, а ми переклали її українською для нашої роботи.

Адаптуй!

Насправді, в Агентах змін ми робили подібне дослідження вчетверте, але для різних проєктів як за масштабом, так і за задачами.

Наростили потужності: пройшли шлях від хенд-мейд виробництва до мануфактури. Збільшилась кількість категорій активності; збільшились площі, які ми покривали за одне дослідження; затвердилась варіативність часових проміжків для збору даних та їх періодичність (раз на годину, тричі на день чи один раз на день). 

Форма перетворилась з таблиці на половину А4, яку волонтери заповнювали від руки і якої вистачало, щоб відмітити декілька десятків користувачів простору, на таблицю для GIS із 9-ма атрибутами, яка обмежень в кількості точок взагалі не має

Було
Стало

Через цю форму можна мапувати тисячі людей.

Постійно переписуй адаптовану методологію

В ході проєкту дослідження Вокзальної площі я взялась допрацьовувати цю вже використану декілька разів методологію. Всього відбулось три ітерації:

  1. після предіскавері;
  2. після спостереження в полях;
  3. після першого виходу для збору даних.

Поділ на часові проміжки індивідуальний для кожного публічного простору, тому при мапуванні було важливо уважно ставитись до змін активностей протягом доби. Перші вилазки я робила вдень і зрозуміла, коли простори оживають, закриваються, йдуть на перерви.

Вокзал в Києві — місце, де ранок починається раніше, бо о 6-7 годині прибуває багато нічних потягів і їдуть перші Інтерсіті. А день закінчується, коли закривається ринок і багато людей, для яких це простір є місцем роботи, полишають його.

Я сформувала розклад збору даних, який актуальний саме для Вокзальної:

  • ранок 6–9;
  • день 13–16;
  • вечір 17–20.

Роби якомога більш детальну типологію на початку проєкту

Краще об’єднати зайві категорії в кінці проєкту, аніж пропустити якісь взагалі.

За первісною методологією в окрему категорію виділялось проведення часу «наодинці». Після виходу на польові спостереження, стало зрозуміло, що на Вокзальній площі багато одинаків, але характер їхньої активності різний і об’єднувати разом їх некоректно.

Наприклад, багато людей розмовляють телефоном, і вони тримаються на більшій відстані аніж ті, хто просто скролять стрічку в інстаграмі, чи палять. Ці люди по-різному обирають місце для своєї активності в просторі та впливають на сам простір, інших його користувачів. Кожен «тип» одинаків займає різну частину Вокзальної площі. В результаті, я вирішила поділити категорію Проведення часу наодинці на більш детальні Паління, Розмова телефоном і Байдикування.

В полях пиши максимум коментарів, ще більше коментарів і роби фотографії

Дуже важливо не загубити важливі інсайти. Жодні категорії не опишуть всі можливі варіанти проводити час в просторі, тому варто занотовувати все, що привертає увагу.

Пишіть навіть неважливі на перший погляд коментарі

Ніколи не знаєш, чи якась особливість не повториться під час виходу в інший час чи день. Ці патерни можуть стати приводом для появи нових характеристик чи категорій, якщо не в цьому проєкті, то в наступному. А ще це може допомогти не забути класну байку для робочого дзвінку. Наприклад, про те, як під час роботи в полях ледь не вирішала переїхати в Суми:

вівторок

водій автобуса: «Дівчино, ви вже 15 хвилин ходите колами по нашому (автобусному) вокзалу. Може вам чимось допомогти?»

дослідниця: «*згадуючи свою легенду перебування на вокзалі* Та я на автобус, на якому мій хлопець приїде, чекаю».

субота 

той самий водій автобуса: «Дівчино, і знову ви тут. Може най того хлопця, який вартий таких зусиль. Давайте краще із нами в Суми!»

Такий підхід на проєкті вокзалу став підстрахуванням в детальності типології. Командою ми сумнівались, як ділити «одинаків» і чи виділяти тих, хто розмовляє телефоном в окрему групу на етапі спостережень. Якби я не поділила детально заздалегідь, цей патерн з’явився б коментарем на етапі збору даних в полях. 

Так само я закоментувала, хто і як займається комерційною діяльністю. Позначила, хто із зазивал рекламує мобільних операторів, хто браслетики, а хто квартири. Звівши побачила, як чітко в них поділений простір між собою. Продавців в легальних точках продажу я не відмічала.

Не обмежуйся однією ідеєю фінальної візуалізації на етапі збору даних

Якщо даних багато, то їх доцільно візуалізувати, особливо, коли мова йде про простір. Опис тисяч різних користувачів площі навколо вокзалу можна було б перетворити на товстеньку книгу, або на 2-3 мапи.

Користуючись досвідом попередніх проєктів, на старті дослідження було зрозуміло, що робитиму теплову мапу та мапу «кластерів», тобто специфічних територіальних об’єднань, які відрізняються активністю.

Нові ідеї інфографіки народилися  під час аналізу коментарів та розгляду патернів різних активностей, кожної окремо. Коли я залишила на мапі лише закликальників та тих, хто займається комерційною діяльністю, стало видно, що зазивали слугують навігацією, а в торгівлі є свої «магніти».

Так виникла ще одна мапа — комерційної діяльності, яка демонструє ринки, нелегальну торгівлю на вулиці й закликальників як важливу складову цього простору.

Проведи якісну ретроспективу

Завжди можна зробити краще. До зміни процесів наступного разу треба готуватись, поки присмак прикрощів від фейлів ще свіжий і мотивує робити ще нормальніше!

Ретроспектива — найкращий час згадати усі свої коментарі в формі для збору даних, думки після виходу в поля на спостереження.

Всі мої нотатки та зауваження щодо процесу я зібрала до купи на стікерах під час загальної зустрічі в кінці проєкту. Наприклад, на вокзалі деінде я дозволила собі зняти відео та зробити фотографії, щоб нанести дані на мапу постфактум — дуже погана ідея, not reccomended, на відцифровку пішла вічність.

Нотатки з ретроспективи із проблемами та їхніми рішеннями, які ми затестимо наступного разу
Перший етап відцифровики вручну як найкраща візуалізація, чому відео та фотографій з полів — bad, bad idea

Зізнаюсь, що досвід іноді вчить із затримкою: ми ще на ретроспективі проєкту дослідження Подільської набережної обговорювали, що це неймовірно незручно знімати відео і робити фотки, але не змінили тактику на Вокзальній. 

Наступного разу не знімаємо відео! 

Наступного разу ще краща методологія!

Скрипти для транслітерації

Під час створення адресних покажчиків ми шукали транслітерацію, яка найкраще вирішувала б задачу передачі звучання назви (нащо транслітерація, ми писали в окремому пості). Від офіціійної паспортної транслітерації відрізняється спрощеною літерою «щ» — «sch», а також усуненим дублюванням у «iie» та «iia», а «ьо» транслітерується як «io».

Для транслітерування запустили онлайновий інструмент — translit.a3.kyiv.ua, який нам допоміг створити Артем Вейкус. Працює на Java Script.

Але постійно копіювати текст з браузера незручно, а продукти Adobe вміють працювати зі скриптами Java Script. Тому чому б не перенести транслітератор безпосередньо у Ілюстратор та Індизайн.

Завантажити jsx-скрипти:

Adobe Illustrator  ·  Adobe InDesign

Як працює в Adobe Illustrator

Обираєте текст, запускаєте скрипт. Працює з точковим текстом, текстовими фреймами, текстом на кривих.

Як працює у Adobe InDesign

Обираєте текст або фрейми з текстом, запускаєте скрипт.

Дякуємо Дмитру Чернишу за допомогу у вдосконаленні скрипту.

Як інсталювати скрипти

Adobe Illustrator

Збережіть скрипт *.jsx у папку:

  • для Mac OS: Applications\Adobe Illustrator 2020\Presets\en_GB\Scripts
  • для Windows: C:\Program Files\Adobe\Adobe Illustrator 2020\Presets\en_US\Scripts

«2020» — версія встановленої програми. «en_GB» — код встановленої мови, тому файл якщо у вас Ілюстратор не англійською.

Adobe InDesign

Відкрийте панель скриптів Window > Utilities > Scripts, у контекстному меню папки оберіть Reveal in Finder (чи Reveal для Windows).

Офіційна транслітерація

За тим же принципом тільки з використанням офіційної транслітерації українського алфавіту латиницею затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №55 від 27 січня 2010 р.

Завантажити jsx-скрипти офіційної транслітерації:

Adobe Illustrator  ·  Adobe InDesign

P.S. Як створити свій скрипт

Також на основі цих скриптів можна створити свій, який буде міняти саме ті символи, які вам потрібні. Чи то ваш варіант транслітерації, чи якась своя ідея.

За заміну символів у скрипті відповідає функція translit:

function translit() {
	myGrep('іє', 'ie'); 
	…
}

Кожен рядок замінює один символ на інший:

myGrep('іє', 'ie');

‘іє’ — знаходимо літери «іє», ‘ie’ — замінюємо на ie.

Експеримент зі шкільним майданчиком

У 1,5 раза перевищує граничну норму рівень забруднення повітря на шкільному майданчику гімназії №19 на вулиці Межигірській.

Одну з команд «Міського сафарі» збентежив цей факт і учасники вирішили побудувати  експеримент, відштовхуючись від нього. Експеримент соціальний — в його основі лежить гіпотеза, що невтішні факти можуть підштовхнути батьків і адміністрацію школи до активних дій. Учасники проводять комплексні дослідження якості повітря і шумового забруднення. Вони представлять результати в школі, а також запропонують можливі природоорієнтовані рішення проблеми. Нас цікавить, чи почнуть батьки та школа розв’язувати проблеми, які окреслить команда на презентації результатів досліджень.

Анна Корягіна, найактивніша учасниця команди та студентка кафедри екології Києво-Могилянської академії, розповіла докладніше про ризики та можливі рішення.

— На етапі першочергового дослідження вже стало очевидно, що показники якості повітря в цій зоні не відповідають нормативам. Відповідно до Директиви 2008/50/ЄС про якість атмосферного повітря, дрібна частка речовини (PM2,5) відповідає за значні негативні впливи на здоров’я людини. Ба більше, поки що не виявлено порогу, нижче якого PM2,5 не становили би ризику. Пилові частинки РМ10 є менш небезпечними, адже їхня кількість у повітрі менша, а в організмі людини зберігається здатність до поступового очищення легень від таких частинок. В більшості зареєстрованих даних ми зафіксували перевищення норми кількості пилових частинок. Середнім показником для PM1,0 є 21432 ppm, для PM2,5 – 2243 ppm, для PM10 – 150 ppm. 

→ В чому полягає проблема зі шкільним майданчиком на Межигірській?

— Небезпека полягає у забрудненості повітря пилом та газом. Небезпека тим вища, чим активніші фізичні навантаження. За підвищеної активності прискорюється серцебиття та, як наслідок, транспірація легенів. Це підвищує ризик попадання дрібних частинок пилу в легені та кров’яне русло. Отже, підвищується ризик легеневих та серцево-судинних захворювань у дітей в майбутньому.

— Кількість частинок PM1,0 в середньому перевищує норму у 1,5 раза. PM2,5 та PM10 — у 1,2–1,3 раза. Найвища концентрація спостерігається за відсутності вітру та за високої вологості повітря. За таких умов спортивні заняття на майданчику варто суворо заборонити.

→ Чому ти вирішила працювати з цією територією?

— По-перше, проблема пилового забруднення недостатньо вивчена в Україні, тому це передбачає наукову новизну. Також мені цікаво досліджувати забрудненість за європейськими стандартами, а не за застарілими радянськими гостами.

По-друге, мене дійсно бентежить, що діти повинні брати участь у спортивних заняттях за таких умов.

→ Чи вирішує хтось цю проблему зараз?

— Ні, я про таке не чула. Навесні 2019 висіли якісь плакати, але, очевидно, це не дало ніяких результатів.

→ Що можна було б зробити для розв’язання проблеми?

— Базуючись на результатах дослідження, доцільно було б використати комбіноване рішення. З того боку, де ми спостерігаємо найбільший потік частинок пилу, встановити щит висотою 2–3 метра. З інших боків можна посадити вічнозелені рослини.

→ На які запитання ти хочеш знайти відповіді в результаті дослідження?

— Дослідження дає розуміння кількості частинок пилу різних фракцій — 1,0, 2,5 та 10 pm на висоті 20 см, 50 см та 150 см. Також ми отримаємо розуміння, з якою інтенсивністю розповсюджуються пилові частки від дороги та яка їхня концентрація біля дороги, біля майданчику, на самому майданчику та біля школи.

→ Чи можливо знайдені рішення масштабувати на інші місця?

— Так. В Києві купа шкіл, проєкти яких не відповідають сучасним уявленням про безпеку. Наприклад, гімназія №153 ім. О. С. Пушкіна на вул. Чорновола.

→ Які виклики ти бачиш в цьому проєкті?

Насамперед — відсутність затверджених українським законодавством норм про кількість пилових частинок в повітрі. За основу ми беремо стандарти ЄС, але Україна ж все ще користується нормами СРСР. В їхній основі — маса частинок в певному об’ємі повітря, а не кількість частинок різних фракцій. З іншого боку, дивує байдужість адміністрації школи та батьків до проблеми їхніх дітей.


Команда експерименту: Корягіна Анна, Кулібаба Андрій, Катерина Михайленко, Артем Перкевич, Яна Ніколашина, Катерина Ростовська.

П’ять експериментів «Міського сафарі» ми проводимо в партнерстві з Лабораторією інноваційного розвитку ПРООН (UNDP Ukraine / ПРООН в Україні) та п’ятьма командами волонтерів.

Псевдоактивні фасади

Вулиці, що запрошують людей відкривати місто, дають відчуття оживленості, доглянутості і змістовності міського простору. Через фасади будівель ми здебільшого бачимо, чуємо і взаємодіємо з містом. Інтерес до урбанізованого простору багато в чому залежить від відкритих, живих і наповнених сенсами фасадів.

Оскільки ми біологічно схильні бути в місцях, де присутня певна складність, то однотонні, монолітні і неінформативні фасади породжують смуток і шкодять нашому гарному самопочуттю.

Колін Еллард

Види активності фасадів

Фасади можна поділити по шкалі від активних до нудних неактивних. Активні фасади чіпляють увагу, крізь вітрини видно, що всередині вирує життя і можна туди завітати. Нудні та неактивні фасади — навпаки хочеться якнайшвидше оминути й піти далі, де буде більш комфортно.


Активний

Фасад з частими прозорими вітринами, відкритими вікнами та дверима, активністю всередині та назовні приміщення. Такий фасад спонукає розглянути його, сфотографувати, зайти всередину. Має якісні деталі та матеріали. Дає відчуття насиченості вулиці різними можливостями.

вул. Сагайдачного, 25 (Київ)
Пасаж (Київ)

Дружній

Фасад з прозорими вітринами, вікнами та дверима, цікавими деталями, але невисокою активністю. Має невелику кількість глухих та пасивних стін, тому роздивлятися такі фасади вже не так цікаво. Найчастіше, такі фасади могли би стати активними за наявності бажання власників бізнесу.

вул. Сагайдачного, 35

Змішаний

Фасад з прозорими або частково завішеними вікнами та закритими дверима. Будинки з такими фасадами часто є типовою житловою забудовою, що зберігає достатній рівень приватності для мешканців або працівників офісів, але може відштовхувати пішоходів від прогулянок вулицею та посилювати відчуття незахищеності в темний час доби.

Контрактова площа, 12/8

Нудний

Фасад з заштореними або заклеєними рекламою вікнами. Двері відсутні або зачинені. Такі фасади часто шкідливі для міського простору, адже не викликають бажання ходити вулицями і площами та створюють відчуття відмежованості й недовіри між людьми на вулиці й всередині будинків.

Контрактова площа, 9

Неактивний

Фасад з відсутніми вікнами і дверима, глуха стіна, паркан тощо. Не виконує жодних функцій. Таке обличчя будівлі небажане на вулицях. Рідкісним винятком можуть бути ключові історичні об’єкти, які несуть специфічне змістове навантаження і створюють приємну атмосферу простору.

Контрактова площа, 10а (до реконструкції)

Псевдоактивний фасад

Це вітрини, які привертають увагу, але на них нецікаво дивитись, в них немає нічого окрім яскравої картинки. До таких псевдоактивних фасадів відносяться медіафасади та вітрини з екранами.

Хтось може подумати, що екрани це майбутнє, що ми ж в 21 сторіччі. Але такі вітрини майже нічим не відрізняються від просто заклеєних вікон, які більш притаманні дешевим магазинам чи лотереям, та кажуть «тут нічого цікавого немає, спробуємо виправити це яскравими картинками».

Рухомі картинки не створюють активний фасад. Не ставте екрани, якщо хочете робити простір комфортний для людей.

За дизайн у місті

Це буде серія постів про дизайн у містах і як його можна покращувати. Для початку хочеться розповісти про сам підхід до дизайну.

Підхід до дизайну у місті зараз

Можна було б написати про різні кола пекла, через які доводиться проходити при створенні міського проекту. Але простіше сказати, що зараз підходу немає. Лише окремі задачі, які виникають перед важливими подіями, і які всі біжать швидко виконати до дати.

Яким підхід має бути

  1. Починається проект, частиною якого має бути дизайн. Дизайнер залучається на самому початку. Це партнерський проект, в якості якого всі зацікавлені. Не замовник-виконавець, а партнер-партнер.
  2. Дизайнер з‘ясовує суть задачі, можливі технічні умови і як в цих умовах працювати, що можна змінювати. Можливо десь щось у процесі можна спростити й це вплине на результат.
  3. Проводиться інтерв‘ю зі всіма причетними компаніями та департаментами. З’ясовує вимоги та обговорює їх доцільність. Чи важливі всі ті необхідні вимоги? Для чого? Що буде, якщо їх прибрати? І так далі. Тут виявиться, що не все запропоноване так необхідно, і можна все спростити для кінцевого користувача, зменшивши кількість інформації.
  4. Проводиться інтерв’ю з користувачами дизайну. Які у них задачі? Як вони користуватимуться продуктом чи результатом роботи.
  5. Розробляється перша ітерація дизайну. Кожне рішення підкріплене аргументом, чому так зроблено. Випадкових рішень чи «я художник, я так бачу» не має бути.
  6. Презентується відповідальним департаментам і тим, хто має остаточно затверджувати. Якщо є суттєві недоліки, які впливають на процес чи домовленості, то дизайн змінюється дизайнером. Важливо, що не має бути коментарів «мені не подобається», щоб не виникало впливу смаку окремих людей. Відгуки мають бути аргументованими, чому щось не так. Задача дизайнера — дістати суть в кожному коментарі.
  7. Дизайн тестується, бажано на реальних користувачах. Зазвичай ніхто окрім самих користувачів не зможе визначити, що працює, а що ні, з‘ясовуються недоліки, слабкі та незрозумілі місця у дизайні. Найкраще підходять інтерв‘ю безпосередньо з людьми, бажано в тому контексті, в якому вони і будуть користуватись продуктом.
  8. Дизайнер враховує релевантні коментарі та результати тестування. Робить нову ітерацію дизайну і тестує новий варіант. Так можна повторити декілька разів задля кращого результату.
  9. Остаточний результат та висновки з тестів презентуються відповідальним і затверджуються.
  10. Робляться зразки на виробництві. Дизайнер вносить корективи у дизайн, якщо щось можна покращити. Наприклад, скоригувати кольори.
  11. Дизайн іде у тираж, розповсюджується і починає працювати.
  12. Дизайнер спостерігає, як дизайн працює у реальному житті, і за потреби вносить зміни у дизайн, враховує у наступній версії.

P.S.

  1. Дизайн не має розроблятись точково (якщо це так, це може бути проміжним рішенням). Має розроблятись дизайн-система, принципи й рішення якої будуть в основі всіх проектів, що існують у цій системі. Основа візуальної комунікації, глобальний брендинг міста чи окремого напрямку, на кшталт транспорту. Система має розроблятись спочатку, а окремі проекти вже потім.
  2. Принципи мають бути наскрізними й має бути хтось, хто зможе створювати таку систему і контролювати її втілення в окремих напрямках. У компаніях це Head of design, у місті теж може бути головний дизайнер (як головний архітектор).
  3. Розуміння цінності дизайну має бути донесено і враховуватись всіма, хто дотичний до будь-якого дизайну у місті.
  4. Правильний процес дизайну має стати невід’ємною частиною кожного проекту, адже саме дизайн є найближчим до користувача.
  5. Рівень міського дизайну має підвищуватись і всі мають прагнути зробити результат якомога крутішим. Це має ставати новою нормою.

Житній. Бароко. Органічне сміття

Працюючи над встановленням компостеру на Житньому ринку, ми вирішили проаналізувати ставлення до сміття у різні епохи і його віддзеркалення у візуальному мистецтві. Це, своєю чергою, привело нас до ідеї використання барокового прийому – прикрашальництва. А саме: естетизувати органічне сміття й у такий спосіб зламати упередження людей щодо взаємодії з ним і підштовхнути до компостування — перетворення на добриво.

Культура Середньовіччя, переважно аграрна за типом виробництва, не знала упереджень щодо органічного сміття. Ним не нехтували і використовували як корм тваринам і добриво для землі й рослин. Найчастіше поруч із будинком виривали яму для відходів. Коли одну яму заповнювали, на іншому місці викопували іншу. До речі, саме ці сміттєві ями є «пращурами» сучасного компостера.

Але чим далі, тим більше сміття ставало «незручним». Від епохи до епохи темпи продукування сміття набирали обертів. Поряд з цим у масовій свідомості відходи викликали все більшу відразу – втрачався зв’язок із «природнім». Сміття відправлялося якнайдалі від людини.

Сьогодні мистецтво – одна з тих сфер, яка намагається осмислити цей розрив. Німецький художник Курт Швіттерс визначає роботу зі сміттям – не більше не менше – «новим завданням мистецтва». Затвердився напрям Recycle-Art (або Trash-Art чи Junk-Art), який воліє дати друге життя твердим побутовим відходам, перетворюючи їх на мистецькі твори. Але органіка здебільшого все ж залишається поза увагою.

І ось ми показуємо органіку у пишних барокових декораціях на Житньому ринку, у такий спосіб протиставляючи її «відру з непотребом». І говоримо: під іншим кутом зору бридке здатне стати прекрасним.

Інтерв’ю про проєкт:
https://bit.ua/2020/03/organic/

Кураторка: Настя Іщенко
Фотограф: Руслан Сингаєвський
Моделі: Оля Носко, Віталіна Гошовська, Олена Мельник

Переверстка #1. Розклад експресу до аеропорту Бориспіль

Запускаємо нову рубрику, в якій переписуємо і переверстуємо ненайкращу (на наш погляд) комунікацію в місті.

Перший претендент — розклад нового експресу до аеропорту Бориспіль, який з’явився на вокзалі.

Read More