Експеримент зі шкільним майданчиком

У 1,5 раза перевищує граничну норму рівень забруднення повітря на шкільному майданчику гімназії №19 на вулиці Межигірській.

Одну з команд «Міського сафарі» збентежив цей факт і учасники вирішили побудувати  експеримент, відштовхуючись від нього. Експеримент соціальний — в його основі лежить гіпотеза, що невтішні факти можуть підштовхнути батьків і адміністрацію школи до активних дій. Учасники проводять комплексні дослідження якості повітря і шумового забруднення. Вони представлять результати в школі, а також запропонують можливі природоорієнтовані рішення проблеми. Нас цікавить, чи почнуть батьки та школа розв’язувати проблеми, які окреслить команда на презентації результатів досліджень.

Анна Корягіна, найактивніша учасниця команди та студентка кафедри екології Києво-Могилянської академії, розповіла докладніше про ризики та можливі рішення.

— На етапі першочергового дослідження вже стало очевидно, що показники якості повітря в цій зоні не відповідають нормативам. Відповідно до Директиви 2008/50/ЄС про якість атмосферного повітря, дрібна частка речовини (PM2,5) відповідає за значні негативні впливи на здоров’я людини. Ба більше, поки що не виявлено порогу, нижче якого PM2,5 не становили би ризику. Пилові частинки РМ10 є менш небезпечними, адже їхня кількість у повітрі менша, а в організмі людини зберігається здатність до поступового очищення легень від таких частинок. В більшості зареєстрованих даних ми зафіксували перевищення норми кількості пилових частинок. Середнім показником для PM1,0 є 21432 ppm, для PM2,5 – 2243 ppm, для PM10 – 150 ppm. 

→ В чому полягає проблема зі шкільним майданчиком на Межигірській?

— Небезпека полягає у забрудненості повітря пилом та газом. Небезпека тим вища, чим активніші фізичні навантаження. За підвищеної активності прискорюється серцебиття та, як наслідок, транспірація легенів. Це підвищує ризик попадання дрібних частинок пилу в легені та кров’яне русло. Отже, підвищується ризик легеневих та серцево-судинних захворювань у дітей в майбутньому.

— Кількість частинок PM1,0 в середньому перевищує норму у 1,5 раза. PM2,5 та PM10 — у 1,2–1,3 раза. Найвища концентрація спостерігається за відсутності вітру та за високої вологості повітря. За таких умов спортивні заняття на майданчику варто суворо заборонити.

→ Чому ти вирішила працювати з цією територією?

— По-перше, проблема пилового забруднення недостатньо вивчена в Україні, тому це передбачає наукову новизну. Також мені цікаво досліджувати забрудненість за європейськими стандартами, а не за застарілими радянськими гостами.

По-друге, мене дійсно бентежить, що діти повинні брати участь у спортивних заняттях за таких умов.

→ Чи вирішує хтось цю проблему зараз?

— Ні, я про таке не чула. Навесні 2019 висіли якісь плакати, але, очевидно, це не дало ніяких результатів.

→ Що можна було б зробити для розв’язання проблеми?

— Базуючись на результатах дослідження, доцільно було б використати комбіноване рішення. З того боку, де ми спостерігаємо найбільший потік частинок пилу, встановити щит висотою 2–3 метра. З інших боків можна посадити вічнозелені рослини.

→ На які запитання ти хочеш знайти відповіді в результаті дослідження?

— Дослідження дає розуміння кількості частинок пилу різних фракцій — 1,0, 2,5 та 10 pm на висоті 20 см, 50 см та 150 см. Також ми отримаємо розуміння, з якою інтенсивністю розповсюджуються пилові частки від дороги та яка їхня концентрація біля дороги, біля майданчику, на самому майданчику та біля школи.

→ Чи можливо знайдені рішення масштабувати на інші місця?

— Так. В Києві купа шкіл, проєкти яких не відповідають сучасним уявленням про безпеку. Наприклад, гімназія №153 ім. О. С. Пушкіна на вул. Чорновола.

→ Які виклики ти бачиш в цьому проєкті?

Насамперед — відсутність затверджених українським законодавством норм про кількість пилових частинок в повітрі. За основу ми беремо стандарти ЄС, але Україна ж все ще користується нормами СРСР. В їхній основі — маса частинок в певному об’ємі повітря, а не кількість частинок різних фракцій. З іншого боку, дивує байдужість адміністрації школи та батьків до проблеми їхніх дітей.


Команда експерименту: Корягіна Анна, Кулібаба Андрій, Катерина Михайленко, Артем Перкевич, Яна Ніколашина, Катерина Ростовська.

П’ять експериментів «Міського сафарі» ми проводимо в партнерстві з Лабораторією інноваційного розвитку ПРООН (UNDP Ukraine / ПРООН в Україні) та п’ятьма командами волонтерів.