Короткий огляд проблем публічного простору Праги

Хочемо поділитися коротким оглядом проблем, що були виявлені авторами “Стратегії розвитку публічних просторів Праги 2014”.

На нашу думку, проблеми, виявлені в дослідженні, надзвичайно актуальні для Києва. Розуміння їхніх причин міськими управлінцями, архітекторами і урбаністами — це ключ до появи якісного і сталого публічного простору в місті. Як це робити, читайте далі.

Перекладено і стиснено Олександром Анісімовим з Prague Public Space Development STRATEGY / Proposal 2014/06

Публічний простір

У документі використовується термін публічний простір для опису фізичного простору, відкритого для широкого загалу. Це земля або підлога міста, що відповідає площам, дорогам, провулкам тощо. Публічний простір — це частина публічної сфери.

Публічна доступність. Вона означає, що кожному дозволяється доступ до публічного простору без обмежень, незалежно від форми власності самого місця. Також це означає відсутність обмежень на використання, крім обмежень за часом.

Публічна сфера. Термін “публічна сфера” використовується для всього фізичного середовища, доступного для публіки. Окрім публічного простору, сфера включає простори за межею міста, внутрішні двори та інтер’єри будівель, відкриті для людей. Доступність у публічній сфері також виключає будь-які обмеження на використання, крім часу. Термін “публічна сфера” також стосується нематеріального простору, тобто стосунків, ідей, подій, медіа тощо.

Поточний стан публічної сфери

У багатьох випадках визначення проблеми означає вирішення проблеми.

Візія і стратегія розвитку в місті мають не лише задавати вектор руху. Вони мають бути засновані на аналізі й дослідженні наявних проблем. Вирішення цих проблем має ключове значення для створення високоякісних публічних просторів у Празі і доброї якості життя для містян. Проблемні сфери можна розділити тематично, відповідно до фаз, в яких якість — погана чи хороша — створюється в публічних просторах. Там же може лежати коренева проблема.

Міська стратегічна політика

Нездатність використати потенціал міста. Празька міська і соціальна структура має великий потенціал появи високоякісних публічних просторів. На жаль, стан просторів, і те, як вони використовуються, не відповідає цьому потенціалу. Сила празьких публічних просторів — у відмінній структурі історичного міста. Празька міська структура — першокласна, з її виразною і зрозумілою мережею вулиць, достатньою кількістю площ і парків.

Лише мінімальні кошти необхідні для поліпшення вигляду багатьох публічних просторів і того, як вони використовуються. Найчастіше потрібні лише ремонт, додавання вуличних меблів, невеликі композиційні зміни і ретельне прибирання. Прага має достатню кількість публічних просторів; проблема модерністської частини в тому, що тут їх забагато.

Міська політика не наголошує на важливості, яку має публічна сфера і публічні простори для міського життя. Тому не існує визначення, з чого складається якість в публічній сфері і в публічних просторах.

Загалом, для спільноти залишається невідомим, що таке якісна публічна сфера і публічний простір.

Не існує міської політичної візії, яка дозволяє створювати цілі розвитку публічної сфери і публічних просторів і також необхідні правові, інституційні інструменти для досягення цих цілей.

Не існує програми, що визначила би пріоритети розвитку публічної сфери і публічного простору в місті; також не існує довгострокового інвестиційного плану(-ів) розвитку.

Базою для рішень з поліпшення публічних просторів здебільшого є окремі інтереси певних cуб’єктів, а не ширший громадський інтерес в загальній якості простору. Празький бюджет не має визначених інвестицій у публічний простір. Поліпшення публічного простору вкрай обмежені, здебільшого це технічні й інфраструктурні видатки. Плановані витрати на публічний простір розкидані в статтях витрат, зазвичай технічних, і фінансування виділяється окремим організаціям (головним чином Технічній адміністрації доріг і Празькій публічній транспортній компанії), що робить концептуальний і цілісний підхід неможливим.

Коли політичне керівництво змінюється, тяглість планів розвитку публічних просторів порушується. Зазвичай, новообране керівництво не слідує планам, розробленим минулою командою, відкладаючи їх чи зовсім змінюючи. Це робиться не тому, що плани погані чи зміст неправильний: зміни вмотивовані окремими інтересами політиків. Тим не менш, публічна сфера відмінної якості — це спільна цінність, і зусилля, спрямовані на поліпшення публічної сфери, не мають бути політизованими чи персоніфікованими. Навіть більше: плани міського розвитку завжди довгострокові, і одного політичного терміну не вистачить для підготовки таких планів.

Існують численні ситуації, коли місто недостатньо використовує всі доступні інструменти, щоб вплинути на якість публічної сфери. Також є випадки, в яких інструментів узагалі не існує: наприклад, у випадку простору річки Влтави в межах міста. Тут можливість міста впливати на кількість і роботу туристичних човнів і заякорених конструкцій, таких як «ботелі» і човни-ресторани (які за своєю природою є нерухомістю на воді, але їхнє розміщення не підлягає регулюванню просторовим плануванням або будівельними нормами), не відповідає важливості історично цінного публічного простору міського значення.

Розробка планів публічних просторів у міській політиці

Міські політичні програми й адміністрація не мають системи підготовки інвестиційних концепцій публічного простору. Різні плани створюються різними вузькими спеціалістами й включають, в основному, технічні модифікації простору.

Немає попереднього концептуального дизайнування для поліпшення загальної якості простору. Це стосується архітектурної якості і життєдайності простору. Навіть більше: роботу часто не координовано між різними менеджерами і організаціями. Інвестиції принесли б значно більший ефект для якості публічного простору за наявності добре підготовленого й інтегрованого плану.

Задача з проектування споруд і планування ремонтів в місті часто не ставиться перед кваліфікованим експертом з якості простору — архітектором.

Дизайн і ремонт публічного простору — це задачі, які виконуються так, що знайти краще рішення просто неможливо. Постанова про публічні закупівлі зобов’язує призначити виконавця в конкурентному або публічному тендері, де єдиним критерієм є ціна (або швидкість виконання) замість архітектурного конкурсу або публічного тендеру, де головним критерієм є професійні кваліфікації.

Немає координації планів щодо публічних просторів різних інвесторів і менеджерів. Така координація має бути покладена на місто і здійснюватися ще в межах планувальної фази, а не лише під час видачі дозволу на будівництво.

Містобудівні органи є останніми, хто може повернути якість в гру. Без координації планів, особливо з увагою до публічного простору, на етапі підготовки відповідні органи публічної влади (зокрема, містобудівні) є органами останньої інстанції, які можуть вимагати відповідності та узгодженості загальної якості простору. Органи контролю будівництва, як правило, не втручаються, а лише перевіряють дотримання правил (відповідно до їхньої інтерпретації своїх обов’язків згідно з законодавством).

Підготовка і планування

Зазвичай в плануванні відсутня загальна концепція публічного простору чи інвестиційний план реконструкції, а також не визначено відповідального за процес. Результатом є простий перелік вимог окремих менеджерів або відповідних публічних органів. Ці вимоги завжди сильно упереджені, без урахування їхньої ролі в ширшому контексті. У більшості випадків вони автоматично та схематично випливають із чинних правил або норм.

Відповідальність за напрацювання рішення, яка має належати одному органу, розпорошена між багатьма інституціями і організаціями.

Інфраструктура часто плутається з метою життєдайного і естетичного міського середовища. Роль інфраструктури, як зазначає сам термін, тільки в тому, щоб забезпечити підтримку в досягенні цієї мети.

Посадка дерев не є частиною дозволу на будівництво. Тому висаджування відбувається випадково, без жодного розуміння загальної композиції місця, планів реконструкції чи наявності підземних комунікацій.

Управління і утримання

Передача майна між містом та менеджерами не логічна і не працює. Проблема починається вже на рівні права власності. Після завершення проекту майно часто не передається, як би це не було логічно, на управління, експлуатацію й технічне обслуговування профільних служб. У багатьох випадках втрачається відповідальність за управління та обслуговування не лише деяких елементів, таких як вуличні меблі та дерева, а також за цілі сфери публічного простору, такі як світлофорні перехрестя або трамвайні маршрути.

Система оцінки операційних витрат погана. Основним критерієм оцінки менеджерів є експлуатаційні витрати. Однак певні видатки для поліпшення якості публічного простору збільшують експлуатаційні витрати, що робить інвестиції в якість небажаними.

Прибирання та обслуговування недостатні. Прибиранню та обслуговуванню публічних просторів не приділяється необхідна увага. Хоча фінансування забезпечено, воно неефективно використовується. Немає загальної концепції технічного обслуговування, координація неефективна, а відповідальні компанії часто не мають належної експертизи (наприклад, для підтримки зелених насаджень). Така ситуація призводить до відсутності регулярного технічного обслуговування і, як наслідок, до необхідності дорожчого ремонту. Крім того, їхній поганий стан приваблює соціально проблематичних індивідів, які в свою чергу пришвидшують деградацію простору. Професійна турбота про наявні дерева в місті надзвичайно недооцінена. Інвестиції натомість спрямовані на посадку нових дерев.

Зовнішній вигляд публічних просторів.

Відсутність підготовки, дизайнування й управління має наслідком поганий стан публічних просторів:

Публічні простори часто не поєднані, не створюють єдину композиційну й ієрархічну міську структуру і не відповідають базовим вимогам безперервності й зручності проходу.

Публічні простори в модерністській частині міста занедбані й майже не функціональні, нема чого говорити про естетику й життєвість.

Публічні простори в історичній частині міста деградують через комерціалізацію, яка потурає туристам та пов’язане з ним перетворення будівель з житлових на комерційні. Те, як виглядають і використовуються важливі площі, взагалі не відповідає їхньому потенціалу. Важливі площі часто зайняті парковками, а інші — функціонують наче «Діснейленд» для туристів. Таким чином, культурна цінність місця знищується: різні шари культурної історії і потенціал, який пропонує якісна сучасна культура, нівелюються.

Рішення, що сприяють транспорту рухатися швидше і зручніше, часто переважають і визначають зовнішній вигляд і структуру простору. Потужний автомобільний рух та пов’язана з ним фізична організація простору часто погіршує стан місця, заважаючи людям повноцінно використовувати публічний простір.

Зовнішній вигляд простору має бути результатом багатофунціонального дизайну, а транспортна інфраструктура повинна відігравати лише допоміжну роль.

Приватизація багатьох громадських місць під паркування є абсолютно необґрунтованою.

Велика кількість публічних просторів, які мають потенціал стати високоякісними публічними просторами, не використовуються повністю, оскільки вони недостатньо наповнені (місця для сидіння, місця для відпочинку, кафе на тротуарі тощо). Однією з причин того, чому сидіння та інші зручності, що роблять простір живим, не розташовані в публічних просторах, — це страх соціально проблемних людей. Це безглуздо і суперечить цілям публічної сфери. Соціальні проблеми повинні вирішуватися за допомогою інших засобів. Соціально слабкі групи не повинні виключатися з суспільної сфери як такі, однак люди мають дотримуватися правил користування простором.

Публічні простори засмічені різними об’єктами, технічною інфраструктурою, яка утворює перешкоди для використання місця і погіршує естетичну якість простору. Такі об’єкти могли би бути усунені, якби експерт та архітектор брали участь у плануванні і розробці коцепції, а місто взяло на себе координацію процесу.

В публічних просторах багато фізичних, ментальних і соціальних бар’єрів. Потреби людей з обмеженими фізичними можливостями і порушеннями роботи мозку не беруться до уваги. Численні бар’єри, що першопочатково мали захищати пішоходів від автомобілів, насправді сприяють швидкому і беззупинному руху автомобільного трафіку. Крім того вони перешкоджають природньому руху і траекторіям пішоходів.

Ієрархія суспільних цінностей і роль спільноти

Ієрархія цінностей якісного публічного простору не визначається ні міською політикою, ані громадськістю. Результатом є, наприклад, переважання «важкого» трафіку — автомобільного. Якщо він не обмежується, то завжди домінує в просторі над «слабшим» трафіком, таким як рух пішоходів і велосипедистів, що вимагає активного захисту. Слабкому трафіку не приділяється систематичної уваги. Важкий трафік ґрунтується на точних даних, які нанесені на мапу та оцінені, але це саме має відбуватися і з слабким трафіком.

Транспортні, технічні та утилітарні цінності (які виникають і існують здебільшого автоматизовано й інструментально), переважають над гуманістичними цінностями (які вимагають сприятливих умов, активного формування та захисту).

Суспільство не має визначеної ціннісної ієрархії різних видів трафіку — автомобілів, громадського транспорту, велосипедного руху та руху пішоходів. Незважаючи на те, що завжди найкраще знайти збалансований варіант, який задовольняє всіх користувачів, насправді, різноманітні інтереси конфліктують, і перевагу потрібно віддавати тим або іншим.

Оскільки не існує візії або стратегії розвитку публічних просторів, містяни не залучені систематично в процес розвитку публічної сфери.

Загальне розуміння того, як має виглядати публічний простір — слабке, порівняно з розвиненими великими містами. Це відображається в тому, як люди та суспільство впливають на вигляд публічних просторів, у тому, як вони щоденно їх використовують і приймають основні рішення щодо їхнього розвитку.

У телеграм