Залаштунки досліджень. Методологія для класного просторового дослідження

Як сказав Конфуцій, «щоб знайти відповідь на питання, треба зрозуміти ЯК шукати відповідь на питання». Як шукати відповідь — це методологія. 

Будь-яке дослідження починається із ґрунтовної методології, так само як літо із солодкої черешні. Тобто це було б ідеально, але не завжди збігається із реальністю.

Осінню 2019 року ми в А3 писали план залучення стейкхолдерів на Вокзальній площі. Хто ці стейкхолдери, як вони так проводять час в просторі навколо вокзалу та що робить їх стейкохлдерами? — це були основні питання команди.

Так почався пошук способу спрощено описати всіх користувачів простору та їхню поведінку в ньому. Мене звати Марія, я проводила кількісне просторове дослідження Вокзальної площі. В результаті маю одну методологію й аж 7 універсальних порад для випрацювання інших методологій:

Знайди, як це питання досліджували раніше

Чому «ЯК досліджували раніше», а не «ЧИ досліджували раніше»? Бо ймовірність, що вже досліджували, надто висока.

Google scholar, сайти світових консалтингових бюро, аналітиків, профільні пабліки в телеграмі, архітектурні, урбаністичні журнали: все це джерела нескінченних результатів досліджень, з яких можна якщо не взяти повністю готову методологію, то хоча б зрозуміти патерни методів чи, наприклад, категоризації.

Саме цього разу нам навіть не довелось шукати, бо ми вже проводили дослідження, в результаті яких формулювали “зріз” простору в момент — зображували всіх користувачів простору, їхні положення та чим вони займаються.

Така спрощена модель могла дати відповідь на питання хто? і як проводять свій час? Вперше ми побачили цю, розроблену Gehl Institute, методологію “Stationary Activity Mapping” ще декілька років тому. Вона досі знаходиться у вільному доступі на сайті інституту, а ми переклали її українською для нашої роботи.

Адаптуй!

Насправді, в Агентах змін ми робили подібне дослідження вчетверте, але для різних проєктів як за масштабом, так і за задачами.

Наростили потужності: пройшли шлях від хенд-мейд виробництва до мануфактури. Збільшилась кількість категорій активності; збільшились площі, які ми покривали за одне дослідження; затвердилась варіативність часових проміжків для збору даних та їх періодичність (раз на годину, тричі на день чи один раз на день). 

Форма перетворилась з таблиці на половину А4, яку волонтери заповнювали від руки і якої вистачало, щоб відмітити декілька десятків користувачів простору, на таблицю для GIS із 9-ма атрибутами, яка обмежень в кількості точок взагалі не має

Було
Стало

Через цю форму можна мапувати тисячі людей.

Постійно переписуй адаптовану методологію

В ході проєкту дослідження Вокзальної площі я взялась допрацьовувати цю вже використану декілька разів методологію. Всього відбулось три ітерації:

  1. після предіскавері;
  2. після спостереження в полях;
  3. після першого виходу для збору даних.

Поділ на часові проміжки індивідуальний для кожного публічного простору, тому при мапуванні було важливо уважно ставитись до змін активностей протягом доби. Перші вилазки я робила вдень і зрозуміла, коли простори оживають, закриваються, йдуть на перерви.

Вокзал в Києві — місце, де ранок починається раніше, бо о 6-7 годині прибуває багато нічних потягів і їдуть перші Інтерсіті. А день закінчується, коли закривається ринок і багато людей, для яких це простір є місцем роботи, полишають його.

Я сформувала розклад збору даних, який актуальний саме для Вокзальної:

  • ранок 6–9;
  • день 13–16;
  • вечір 17–20.

Роби якомога більш детальну типологію на початку проєкту

Краще об’єднати зайві категорії в кінці проєкту, аніж пропустити якісь взагалі.

За первісною методологією в окрему категорію виділялось проведення часу «наодинці». Після виходу на польові спостереження, стало зрозуміло, що на Вокзальній площі багато одинаків, але характер їхньої активності різний і об’єднувати разом їх некоректно.

Наприклад, багато людей розмовляють телефоном, і вони тримаються на більшій відстані аніж ті, хто просто скролять стрічку в інстаграмі, чи палять. Ці люди по-різному обирають місце для своєї активності в просторі та впливають на сам простір, інших його користувачів. Кожен «тип» одинаків займає різну частину Вокзальної площі. В результаті, я вирішила поділити категорію Проведення часу наодинці на більш детальні Паління, Розмова телефоном і Байдикування.

В полях пиши максимум коментарів, ще більше коментарів і роби фотографії

Дуже важливо не загубити важливі інсайти. Жодні категорії не опишуть всі можливі варіанти проводити час в просторі, тому варто занотовувати все, що привертає увагу.

Пишіть навіть неважливі на перший погляд коментарі

Ніколи не знаєш, чи якась особливість не повториться під час виходу в інший час чи день. Ці патерни можуть стати приводом для появи нових характеристик чи категорій, якщо не в цьому проєкті, то в наступному. А ще це може допомогти не забути класну байку для робочого дзвінку. Наприклад, про те, як під час роботи в полях ледь не вирішала переїхати в Суми:

вівторок

водій автобуса: «Дівчино, ви вже 15 хвилин ходите колами по нашому (автобусному) вокзалу. Може вам чимось допомогти?»

дослідниця: «*згадуючи свою легенду перебування на вокзалі* Та я на автобус, на якому мій хлопець приїде, чекаю».

субота 

той самий водій автобуса: «Дівчино, і знову ви тут. Може най того хлопця, який вартий таких зусиль. Давайте краще із нами в Суми!»

Такий підхід на проєкті вокзалу став підстрахуванням в детальності типології. Командою ми сумнівались, як ділити «одинаків» і чи виділяти тих, хто розмовляє телефоном в окрему групу на етапі спостережень. Якби я не поділила детально заздалегідь, цей патерн з’явився б коментарем на етапі збору даних в полях. 

Так само я закоментувала, хто і як займається комерційною діяльністю. Позначила, хто із зазивал рекламує мобільних операторів, хто браслетики, а хто квартири. Звівши побачила, як чітко в них поділений простір між собою. Продавців в легальних точках продажу я не відмічала.

Не обмежуйся однією ідеєю фінальної візуалізації на етапі збору даних

Якщо даних багато, то їх доцільно візуалізувати, особливо, коли мова йде про простір. Опис тисяч різних користувачів площі навколо вокзалу можна було б перетворити на товстеньку книгу, або на 2-3 мапи.

Користуючись досвідом попередніх проєктів, на старті дослідження було зрозуміло, що робитиму теплову мапу та мапу «кластерів», тобто специфічних територіальних об’єднань, які відрізняються активністю.

Нові ідеї інфографіки народилися  під час аналізу коментарів та розгляду патернів різних активностей, кожної окремо. Коли я залишила на мапі лише закликальників та тих, хто займається комерційною діяльністю, стало видно, що зазивали слугують навігацією, а в торгівлі є свої «магніти».

Так виникла ще одна мапа — комерційної діяльності, яка демонструє ринки, нелегальну торгівлю на вулиці й закликальників як важливу складову цього простору.

Проведи якісну ретроспективу

Завжди можна зробити краще. До зміни процесів наступного разу треба готуватись, поки присмак прикрощів від фейлів ще свіжий і мотивує робити ще нормальніше!

Ретроспектива — найкращий час згадати усі свої коментарі в формі для збору даних, думки після виходу в поля на спостереження.

Всі мої нотатки та зауваження щодо процесу я зібрала до купи на стікерах під час загальної зустрічі в кінці проєкту. Наприклад, на вокзалі деінде я дозволила собі зняти відео та зробити фотографії, щоб нанести дані на мапу постфактум — дуже погана ідея, not reccomended, на відцифровку пішла вічність.

Нотатки з ретроспективи із проблемами та їхніми рішеннями, які ми затестимо наступного разу
Перший етап відцифровики вручну як найкраща візуалізація, чому відео та фотографій з полів — bad, bad idea

Зізнаюсь, що досвід іноді вчить із затримкою: ми ще на ретроспективі проєкту дослідження Подільської набережної обговорювали, що це неймовірно незручно знімати відео і робити фотки, але не змінили тактику на Вокзальній. 

Наступного разу не знімаємо відео! 

Наступного разу ще краща методологія!

Експеримент зі шкільним майданчиком

У 1,5 раза перевищує граничну норму рівень забруднення повітря на шкільному майданчику гімназії №19 на вулиці Межигірській.

Одну з команд «Міського сафарі» збентежив цей факт і учасники вирішили побудувати  експеримент, відштовхуючись від нього. Експеримент соціальний — в його основі лежить гіпотеза, що невтішні факти можуть підштовхнути батьків і адміністрацію школи до активних дій. Учасники проводять комплексні дослідження якості повітря і шумового забруднення. Вони представлять результати в школі, а також запропонують можливі природоорієнтовані рішення проблеми. Нас цікавить, чи почнуть батьки та школа розв’язувати проблеми, які окреслить команда на презентації результатів досліджень.

Анна Корягіна, найактивніша учасниця команди та студентка кафедри екології Києво-Могилянської академії, розповіла докладніше про ризики та можливі рішення.

— На етапі першочергового дослідження вже стало очевидно, що показники якості повітря в цій зоні не відповідають нормативам. Відповідно до Директиви 2008/50/ЄС про якість атмосферного повітря, дрібна частка речовини (PM2,5) відповідає за значні негативні впливи на здоров’я людини. Ба більше, поки що не виявлено порогу, нижче якого PM2,5 не становили би ризику. Пилові частинки РМ10 є менш небезпечними, адже їхня кількість у повітрі менша, а в організмі людини зберігається здатність до поступового очищення легень від таких частинок. В більшості зареєстрованих даних ми зафіксували перевищення норми кількості пилових частинок. Середнім показником для PM1,0 є 21432 ppm, для PM2,5 – 2243 ppm, для PM10 – 150 ppm. 

→ В чому полягає проблема зі шкільним майданчиком на Межигірській?

— Небезпека полягає у забрудненості повітря пилом та газом. Небезпека тим вища, чим активніші фізичні навантаження. За підвищеної активності прискорюється серцебиття та, як наслідок, транспірація легенів. Це підвищує ризик попадання дрібних частинок пилу в легені та кров’яне русло. Отже, підвищується ризик легеневих та серцево-судинних захворювань у дітей в майбутньому.

— Кількість частинок PM1,0 в середньому перевищує норму у 1,5 раза. PM2,5 та PM10 — у 1,2–1,3 раза. Найвища концентрація спостерігається за відсутності вітру та за високої вологості повітря. За таких умов спортивні заняття на майданчику варто суворо заборонити.

→ Чому ти вирішила працювати з цією територією?

— По-перше, проблема пилового забруднення недостатньо вивчена в Україні, тому це передбачає наукову новизну. Також мені цікаво досліджувати забрудненість за європейськими стандартами, а не за застарілими радянськими гостами.

По-друге, мене дійсно бентежить, що діти повинні брати участь у спортивних заняттях за таких умов.

→ Чи вирішує хтось цю проблему зараз?

— Ні, я про таке не чула. Навесні 2019 висіли якісь плакати, але, очевидно, це не дало ніяких результатів.

→ Що можна було б зробити для розв’язання проблеми?

— Базуючись на результатах дослідження, доцільно було б використати комбіноване рішення. З того боку, де ми спостерігаємо найбільший потік частинок пилу, встановити щит висотою 2–3 метра. З інших боків можна посадити вічнозелені рослини.

→ На які запитання ти хочеш знайти відповіді в результаті дослідження?

— Дослідження дає розуміння кількості частинок пилу різних фракцій — 1,0, 2,5 та 10 pm на висоті 20 см, 50 см та 150 см. Також ми отримаємо розуміння, з якою інтенсивністю розповсюджуються пилові частки від дороги та яка їхня концентрація біля дороги, біля майданчику, на самому майданчику та біля школи.

→ Чи можливо знайдені рішення масштабувати на інші місця?

— Так. В Києві купа шкіл, проєкти яких не відповідають сучасним уявленням про безпеку. Наприклад, гімназія №153 ім. О. С. Пушкіна на вул. Чорновола.

→ Які виклики ти бачиш в цьому проєкті?

Насамперед — відсутність затверджених українським законодавством норм про кількість пилових частинок в повітрі. За основу ми беремо стандарти ЄС, але Україна ж все ще користується нормами СРСР. В їхній основі — маса частинок в певному об’ємі повітря, а не кількість частинок різних фракцій. З іншого боку, дивує байдужість адміністрації школи та батьків до проблеми їхніх дітей.


Команда експерименту: Корягіна Анна, Кулібаба Андрій, Катерина Михайленко, Артем Перкевич, Яна Ніколашина, Катерина Ростовська.

П’ять експериментів «Міського сафарі» ми проводимо в партнерстві з Лабораторією інноваційного розвитку ПРООН (UNDP Ukraine / ПРООН в Україні) та п’ятьма командами волонтерів.

Псевдоактивні фасади

Вулиці, що запрошують людей відкривати місто, дають відчуття оживленості, доглянутості і змістовності міського простору. Через фасади будівель ми здебільшого бачимо, чуємо і взаємодіємо з містом. Інтерес до урбанізованого простору багато в чому залежить від відкритих, живих і наповнених сенсами фасадів.

Оскільки ми біологічно схильні бути в місцях, де присутня певна складність, то однотонні, монолітні і неінформативні фасади породжують смуток і шкодять нашому гарному самопочуттю.

Колін Еллард

Види активності фасадів

Фасади можна поділити по шкалі від активних до нудних неактивних. Активні фасади чіпляють увагу, крізь вітрини видно, що всередині вирує життя і можна туди завітати. Нудні та неактивні фасади — навпаки хочеться якнайшвидше оминути й піти далі, де буде більш комфортно.


Активний

Фасад з частими прозорими вітринами, відкритими вікнами та дверима, активністю всередині та назовні приміщення. Такий фасад спонукає розглянути його, сфотографувати, зайти всередину. Має якісні деталі та матеріали. Дає відчуття насиченості вулиці різними можливостями.

вул. Сагайдачного, 25 (Київ)
Пасаж (Київ)

Дружній

Фасад з прозорими вітринами, вікнами та дверима, цікавими деталями, але невисокою активністю. Має невелику кількість глухих та пасивних стін, тому роздивлятися такі фасади вже не так цікаво. Найчастіше, такі фасади могли би стати активними за наявності бажання власників бізнесу.

вул. Сагайдачного, 35

Змішаний

Фасад з прозорими або частково завішеними вікнами та закритими дверима. Будинки з такими фасадами часто є типовою житловою забудовою, що зберігає достатній рівень приватності для мешканців або працівників офісів, але може відштовхувати пішоходів від прогулянок вулицею та посилювати відчуття незахищеності в темний час доби.

Контрактова площа, 12/8

Нудний

Фасад з заштореними або заклеєними рекламою вікнами. Двері відсутні або зачинені. Такі фасади часто шкідливі для міського простору, адже не викликають бажання ходити вулицями і площами та створюють відчуття відмежованості й недовіри між людьми на вулиці й всередині будинків.

Контрактова площа, 9

Неактивний

Фасад з відсутніми вікнами і дверима, глуха стіна, паркан тощо. Не виконує жодних функцій. Таке обличчя будівлі небажане на вулицях. Рідкісним винятком можуть бути ключові історичні об’єкти, які несуть специфічне змістове навантаження і створюють приємну атмосферу простору.

Контрактова площа, 10а (до реконструкції)

Псевдоактивний фасад

Це вітрини, які привертають увагу, але на них нецікаво дивитись, в них немає нічого окрім яскравої картинки. До таких псевдоактивних фасадів відносяться медіафасади та вітрини з екранами.

Хтось може подумати, що екрани це майбутнє, що ми ж в 21 сторіччі. Але такі вітрини майже нічим не відрізняються від просто заклеєних вікон, які більш притаманні дешевим магазинам чи лотереям, та кажуть «тут нічого цікавого немає, спробуємо виправити це яскравими картинками».

Рухомі картинки не створюють активний фасад. Не ставте екрани, якщо хочете робити простір комфортний для людей.

Короткий огляд проблем публічного простору Праги

Хочемо поділитися коротким оглядом проблем, що були виявлені авторами “Стратегії розвитку публічних просторів Праги 2014”.

На нашу думку, проблеми, виявлені в дослідженні, надзвичайно актуальні для Києва. Розуміння їхніх причин міськими управлінцями, архітекторами і урбаністами — це ключ до появи якісного і сталого публічного простору в місті. Як це робити, читайте далі.

Перекладено і стиснено Олександром Анісімовим з Prague Public Space Development STRATEGY / Proposal 2014/06

Про проблеми публіного простору Праги

Яким має бути майбутній сквер: тактичний урбанізм для тестування гіпотез

Минулої суботи разом з нашими студентами курсу Urban Design ми провели воркшоп, на якому за допомогою тактичних інтервенцій швидко перевірили ідеї щодо благоустрою скверу на Великій Житомирській біля входу на Пейзажну алею.
Результати воркшопу